подати
оголошення



28.01.2013, 18:00

Літературознавець Дмитро Дроздовський розповів рівненським учням, як готувати наукові дослідження

Фото з meest-online.com

Столичний перекладач, літературознавець і критик Дмитро Дроздовський, який віднедавна є головним редактором журналу світової літератури "Всесвіт", днями зустрівся у Рівному з місцевими старшокласниками-вихованцями Малої академії наук.
Як член журі конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук, Дмитро Дроздовський порадив старшокласникам, як краще готуватись до захисту своєї роботи - від вибору теми до презентації готового дослідження. Поради вченого, який у 25 років об'їздив ледь не півпланети, зацікавили і учнів, які нині готують до захисту свої дослідження з української мови та літератури, світової та російської літератури, фольклористики й журналістики, і їхніх наукових керівників - вчителів місцевих шкіл та викладачів вишів.

Дмитро Дроздовський - науковий співробітник відділу світової літератури Інституту літератури імені Тараса Шевченка Національної академії наук України. “Туризм” Дмитра Дроздовського - інтелектуальний: шекспірознавець, фахівець із компаративістики (порівняльного літературознавства), він часто презентує Україну на багатьох наукових форумах і конференціях. Географія поїздок — від США і Великої Британії до Перу й Султанату Оман. Нещодавно Дмитро Дроздовський презентував на Рівненщині збірник есе “Меридіан розуміння”, де на основі вражень від закордонних поїздок розмірковує над місцем України у сучасному світі. Дмитро Дроздовський бував і у визначних історико-літературних місцях Рівненщини: у Дермані, де народились Улас Самчук і Борис Тен, та на Козацьких могилах; на місці бою під Гурбами і в старовинному Корці... Власне, одна з порад, яку дав учням-членам МАН Дмитро Дроздовський, якраз і стосувалась краєзнавства: науковець закликав школярів звертати більше уваги на ті теми, які безпосередньо пов'язані з рідним краєм, з багатою історією та культурою Рівненщини.

Торік, під час презентації на Рівненщині книги Дмитра Дроздовського "Меридіан розуміння", ми підготували детальне інтерв'ю з науковцем. Чимало думок, які були висловлені тоді, не втратили актуальності й нині. Відтак, пропонуємо для роздумів окремі фрагменти нашої розмови!

"...Я не хочу ані ідеалізувати, ні демонізувати влади. Влада — це завжди простір зла, гріха, якщо взяти навіть античні трактати про природу влади. Були негідники і за Ющенка, і за Януковича. І є порядні люди за цієї команди, як і за попередньої. Але сьогодні сукупна маса невігластва й агресії значно вища, що свідчить про страшну антилюдяну й антиправову політику всередині держави".

"...Україна — це хаотичний, затемнений простір. У Брема Стокера є, здається, така фраза в «Дракулі», коли протагоніст каже: «що більше я віддаляюся на Схід від Лондона, то рідше там ходять поїзди». В Україні поїзди зупинилися. Це мертва постчорнобильська зона, в якій панують олігархічні клани і немає демократії. Навіть українська мова не є репрезентантом української ідентичності, бо коли ви заходите в Бориспіль, то масово чуєте російську.

- Як щось змінити?
- Передовсім через технології в освіті. Потрібно піднімати престиж української мови. Крім академічної роботи в Інституті літератури, я маю справу з викладанням у Києві та за кордоном курсів української літератури, і часто доводиться мати справу з упередженнями передовсім київської молоді щодо української літератури. З двох текстів, написаних українською та російською, кращим (естетично довершенішим, глибшим) київській молоді видаватиметься текст, написаний російською. Мовляв, українська не може відтворити всієї глибини переживань тощо. Також потрібно розвивати вивчення іноземних мов. Це теж форма долання плебеїзації та варварства. Мова світової науки – англійська. Потрібно поліпшувати інформаційну грамотність, але також не забувати про базове поняття етики. Якщо в суспільстві немає етики, то не можна говорити про наявність громадянського суспільства, про державу права..."

Читати більше

"...Україна перебуває наче за завісою для зовнішнього світу. Ви подивіться, як стереотипно зображають будь-які «контакти» з Україною в європейських або американських фільмах? В Україні живе мафія, кремезні хлопці, які все вирішують пістолетом. Або візьміть образ українки в серіалі «Доктор Хаус». Це ж, по суті, негативний образ українки, прагматичної, не зовсім освіченої, яка хоче будь-що отримати ґрін-карту. І для Хауса Домініка (а яке типове українське ім’я!) — це третій світ, якому добрий американець має допомогти. Навіть портрет Шевченка для квартири Хауса обрали «домодерний», похмурий, у шапці… Там Шевченко не інтелектуал, не академік, не митець, а стариган із химерного світу, про яких розповідають у легендах. Тобто простір української культури показано не як модерний.

Україна втратила Помаранчеву революцію як можливість увійти в європейський простір. Сім років тому двері були відчинені. Європа була здивована Україною: вона побачила державу, цілковито європейську державу по той бік Карпат.

Подивіться на досвід сучасної Грузії — країни, в якій при владі молоді інтелектуали, фахівці, які здобули університетський диплом європейського чи американського зразка, які вивчили кілька іноземних мов. А ми не можемо української мови вивчити, для нас і досі мовне питання — роз’єднувальне. Як можна зробити значний стрибок, якщо ти стоїш на колінах?..

Хто заважає нам виходити на паритетний діалог із зовнішнім світом і відкриватися для світу? Чому для нас «Євро-2012» стало справжньою катастрофою? Бо не вивчили навіть англійської мови, не кажучи про те, що сьогодні в Європі вільне володіння бодай трьома європейськими мовами — цілком нормальна практика. Над нами і досі тяжіють багато радянських стратегій. Ми — країна крайнощів: від радянщини впадаємо у постмодернізм, від моралізаторства — в цинізм,він запопадливості — у варварство. Як ми зустріли Євро? Знищеним Андріївським узвозом? Герта Мюллер, Нобелівська лауреатка з літератури, з якою мені випало зустрітися в Сеулі в 2010 році, із жахом подивилася на мене, коли я сказав, що з України. Вона з переляком в очах перепитала: «А хоч не з Донеччини?». Виявляється, її дитинство минуло десь у Горлівці, і письменниця досі із жахом згадує той простір. Або воліє не згадувати його взагалі, як страшне марення.

Ситуацію можуть виправити зміни в гуманітарній політиці, в освітньому просторі, у мовній політиці, у функціонуванні механізмів культури".

Літературознавець Дмитро Дроздовський: Прірва між США й Україною — в сотню років

Коментарі:




Бесплатка
Останні новини


Новини партнерів