Попри мільйонні жертви, які принесла Україна на вівтар сталінізму, всього 37% українців негативно ставляться до Сталіна, 22% налаштовані до нього позитивно, а 15% навіть хотіли б жити при такому керівнику. Такі вражаючі дані наводить "Дзеркало тижня", розповідаючи про результати міжнародного соціологічного проекту, який був реалізований у лютому цього року з ініціативи російського "Левада-центру". Від України участь у ньому взяв Київський міжнародний інститут соціології. Наша держава була представлена у опитування понад двома тисячами учасників. Кожен третій погодився з думкою, що Сталін був мудрим керівником, який привів СРСР до процвітання. А кожен четвертий визнав, що наш народ ніколи не зможе обійтись без керівника на зразок Сталіна, який прийде і наведе порядок...

Що це - історична близькорукість чи свідома позиція з виправдання злочинів? Необізнаність у минулому, недооцінка мільйонних жертв тоталітаризму - чи підсвідоме, ментальне прагнення "сильної руки"? Залишімо це питання історикам, політологам і філософам. Реальність є такою, якою вона є. І складається вона, як із пазлів, і з думок та переконань українців, які виходять на мітинги партії Симоненка з портретами Сталіна, і з думок та переконань таких самих українців, які в той самий час крокують Львовом із гаслом "Бандера прийде - порядок наведе". Видається, що "сильної руки" підсвідомо прагне кожен із них...

Як помер Сталін

А ми тим часом скажемо кілька слів про "сліди" Сталіна на карті Рівного. Перш за все, пригадаймо, що центральна вулиця нашого міста аж до 1962 року носила ім'я тирана. Після ж "рокировки" з перейменуванням карта центру Рівного змінилась так: вулиця Сталінградська стала Волгоградською (нині - вулиця Ніла Хасевича, вона веде від Привокзальної площі в бік Млинівської); вулиця Леніна отримала назву Комуністичної (нині - 16 липня), а вулиця Сталіна стала Ленінською (з 1990 року - Соборна). Ім'я Сталіна залишилось тільки в одній назві на карті Рівного - до 1990 року нинішня Привокзальна площа була площею Героїв Сталінграда.



Як і було заведено у сталінські часи, пам'ятник "вождю" стояв у центрі Рівного. З ним пов'язана трагічна сторінка історії міста тих часів: у 1947 році пам'ятник Сталіну в Рівному було підірвано, і після цього влада репресувала декілька десятків молодих рівнян, серед яких були і учні-старшокласники. Ця національно свідома молодь завинила тим, що підтримувала контакти з активістами українського повстанського руху... Вже за часів незалежної України про мололих патріотів видали книгу. Одним із її меценатів став канадієць українського походження Ераст Гуцуляк, який цими днями пішов з життя... Символічно, що родина Гуцуляків, прославлена своїм меценатством для України, у роки незалежності вагомо підтримувала нинішніх спадкоємців молодих патріотів 40-х років минулого століття - студентів Острозької академії на Рівненщині...

У Демидівці встановили пам’ятник жертвам політичних репресій

А ще на Рівненщині можна зустріти рослину, яку агрономи жартома називають "помстою Сталіна" - борщівник Сосновського, який обпікає шкіру та викликає алергію. Саме в роки Сталіна його завезли в Україну - використовували на корм худобі. Коли колгоспи розвалились, централізовано сіяти борщівник припинили, але він розрісся вже самостійно, особливо на півдні Рівненщини. Чи не найбільше його - поблизу одного з "семи чудес" нашої області - Тараканівського форту, що в Дубенському районі.

...У річницю смерті Сталіна політики знову ламатимуть списи навколо нашого спільного минулого, історики наводитимуть нові, раніше не відомі факти про ті роки, а пересічні українці з різними думками і почуттями згадуватимуть добу, щедро присмачену трагедіями та героїзмом. Кожному - своє, та знати і пам'ятати історію варто всім нам. Хоча б для того, щоб страшні злочини сталінізму ніколи більше не повторились на багатостраждальній нашій землі.