Коли опиняєшся перед входом у меморіальний комплекс “Брестська фортеця-герой”, відчуваєш себе насправді маленьким. У фізичному плані, адже у порівнянні з масштабами самого лише входу людина наче мурашка, та в плані часовому — адже ці місяця бачили набагато більше, у порівнянні з їх відвідувачами.

Перше, що впадає у вічі, коли виходиш з автобуса неподалік Брестської фортеці, це чистота та гігантизм. Так, справді чистота та доглянутість усього музейного комплексу (принаймні того, де ходять туристи) достойна чи не найбільшої похвали. Сприяють цьому не лише численні служби, які власне слідкують за чистотою, а й смітники, розташовані з завидною для нас частотою. Та й сумління якось не дозволяє кинути папірець поза смітником — так, чистота має значний вплив.



Про гігантизм, напевне, краще говорити архітекторам, які вже давно розібрали на крупинки всі особливості масштабів будівництва як житлового, так і культурного у часи СРСР. І тут без нього не обійшлося. Чого вартий лише вхід у меморіальний комплекс: стоячи під його зводом, з’являється відчуття, наче стоїш у велетенській печері. І відразу розумієш, що ти у непростому місці. Різкі звуки пострілів пронизують повітря, за ними холодний і такий знайомий з фільмів про війну, голос Левітана з тим самим фатальним оголошенням, а далі... мелодія не менш відомої “Вставай, страна огромная…”. Така музична композиція лунає тут з чітко встановленою періодичністю, тому практично кожен турист, який проходить у печері-зірці, чує її.

БІЛЬШЕ ФОТО У ФОТОГАЛЕРЕЇ

Представлення налаштовує на правильний лад. Продовжує його й “артистично-розважальна” програма: на зустріч крокує пара у військовому строї часів Другої світової. Охочі, звісно за окрему плату, можуть і собі приміряти форму та сфотографуватися у ній. Не менш величне, але водночас і гнітюче враження справляє і штик-обеліск, заввишки 104,5 метра, а також численні таблиці з іменами загиблих та короткими підписами “невідомий”...

У Тараканівському форті хочуть облаштувати ресторан у стилі Першої світової війни [+Фото]

Про монумент “Жага” розповідала ще мама. Враження він справляє своїми розмірами, а от затамованого подиху чомусь у мене, як, напевне, і у багатьох інших туристів, які байдуже проходили повз, не викликав... Вразило дещо інше.



На території фортеці біліє Свято-Миколаївський гарнізонний храм. Ззовні він нічим не відрізняється від тисяч своїх сучасників, а от всередині... Варто лише переступити поріг - і ти ніби опиняєшся у 1876 році, коли храм власне був побудований. За сьогоднішніми мірками, храм можна було б назвати бідним. Адже убранства у ньому небагато. Проте дух, яким повняться нічим не побілені стіни, неповторне відчуття, яке викликають камені, та дивовижне неспіввідношення зовнішнього і внутрішнього вигляду однієї споруди залишає насправді незабутнє враження.



Так само не можна пройти і повз червоні води місцевої ріки. Причини такого забарвлення називають різні: від породи дна водойми, до містичної — мовляв, такого забарвлення додала кров загиблих у її стінах.



Не можна оминути і того факту, що територія фортеці величезна. Туристи обходять лише незначну частину — саме вона й найбільше впорядкована. Що ж за межею звичних туристичних маршрутів... Кажуть, хащі, бруд та сміття. Я не була — не знаю, але сподіваюся, що колись нога туриста і допитливе око науковця добереться і туди.

З історії будівництва:

Спорудження фортеці на місці центру старого міста було почато в 1833 році за проектом військового топографа та інженера Карла Івановича Оппермана. Спочатку були створені тимчасові земляні укріплення, перший камінь у підвалини фортеці був закладений 1 червня 1836 року. 26 квітня 1842 року Брестська фортеця стала діючою фортецею I класу Російської імперії. Загальна площа фортеці — 4 км² (400 га).

БІЛЬШЕ ФОТО У ФОТОГАЛЕРЕЇ

Фортеця складалася з Цитаделі та трьох широких укріплень, які прикривали Цитадель: Волинське (з півдня), Тереспільске (із заходу), Кобринське (з півночі та сходу). Цитадель розташовувалася на острові, утвореному Бугом і двома рукавами річки Мухавець. По периметру була розташована оборонна казарма довжиною 1,8 км.

Тараканівський форт ФОТО

У другій половині XIX століття для запобігання обходу фортеці почали створювати оборонні укріплення — форти. У 1864 році розпочалася реконструкція фортеці за планом, розробленим російським генерал-ад’ютантом Тотлебеном. Будівництво фортів розпочалося 1869 року. Довжина оборонної лінії досягла 30 км. Також у 1870-1876 рр. на Цитаделі був збудований Свято-Миколаївський храм. У 1912 році був розроблений ще один план розширення фортеці (до 45 км розширити оборонну лінію). Наприкінці 1914 року на зовнішній лінії оборони було 14 фортів, 21 проміжний опорний пункт, 5 оборонних казарм, 7 порохових погребів, 38 артилерійний батарей.

З фортеці — у музей

23 лютого 1956 року була відкрита кімната-музей в приміщенні колишньої оборонної казарми, розташованої на Цитаделі. А 8 листопада на її базі був створений музей оборони Брестської фортеці. Протягом 5 років співробітники збирали матеріали про оборону фортеці, поповнювали фонди. У 1961 році під час відзначення 20-ї річниці героїчної оборони відбувся мітинг, після якого було встановлено камінь на місці майбутнього монументу та відкрита нова експозиція музею.

БІЛЬШЕ ФОТО У ФОТОГАЛЕРЕЇ

8 травня 1965 Президія Верховної Ради СРСР присвоїла Брестській фортеці звання фортеця-герой із врученням ордена Леніна та медалі "Золота Зірка". Протягом 1967-1969 рр. авторський колектив виконував креслення всього меморіального комплексу. Роботи розпочалися на початку жовтня 1969 року. Під час виконання земляних робіт було знайдено понад 1 000 музейних експонатів, а також тіла померлих. 18 вересня 1971 року 823 людини були поховані на території меморіалу. Із них 201 ім'я було винесене на плити меморіалу, решта — позначені як "невідомий". Урочисте відкриття меморіального комплексу "Брестська фортеця-герой" відбулася 25 вересня 1971 року.