МИ З ТОБОЮ ОДНОЇ КРОВІ

(вірш присвячується українським солдатам)

Ми з тобою одної крові.
Ти став рідним мені,солдате!
Я пишаюсь, мій брате тобою.
Ти пішов в бій - всіх нас захищати.

Ти молитву народу відчуєш,
Вона буде, мов щит, закривати.
Знаю, зараз в окопах ночуєш
Знаю, мусиш за нас убивати.

Ти пробач за холодні ночі,
Ти пробач, що недоїдаєш.
Я підтримати тебе хочу,
Сподіваюсь, ти відчуваєш.

Скоро ти повернешся додому
І домівка тебе зігріє.
Зніме тяжкість війни і втому,
Так,як дім тільки рідний вміє.

Повернешся в свою родину,
Та з роками війну не забудеш.
Правду скажеш на всю Україну,
Бо боятись ти вже не будеш.


Я ПОВЕРНУСЬ...

(вірш-присвята українським солдатам та їх дружинам)

Лебідко моя,я скоро вернуся,
Неначе уперше тебе обійму.
Я з ворогом лютим за правду борюся,
І тільки тобою зараз живу.

Кохана моя, ти не плач, не журися!
Мене береже молитва свята.
Ти вір в перемогу й за мене молися,
Молися, кохана моя золота!

Не плач, я благаю, бо серденько рветься.
Твій біль відчуваю, але не боюсь.
Все скоро закінчиться - спокій вернется,
І я, моя мила, до тебе вернусь.

Та ми заживемо у вільній країні,
І виростим в мирі щасливих дітей!
За це віддаю свою честь Україні!
За віру! За правду! За наших людей!


Моя Україна!

Моя Україна встала з колін,
Вона подолає всі стіни.
І стане країною серед країн,
Відродиться під час руїни.

Всі разом - ми сила,єдина сім"я!
Всі разом - майбутнє держави!
Зберемо насіння з святого зерна,
Розв'яжем важливі всі справи.

Давай допоможемо відсіч всім дать,
Щоб не позирали лукаві.
Нам кожному в світі треба сказать -
Живем ми у вільній державі!

Якщо пам'ятатиме кожен із нас,
Шевченка слова невмирущі,
Настане нової країни час!
Прозріють усі невидющі...


Нашим вірним українським солдатам!

Тримайтесь, братики! Ми з вами
У цей страшний, болючий час.
Ви стали нам захисниками,
Ми молимось щиро за вас.

Вертайтесь, рідненькі, живими!
Хай янголи вас захищають,
Своїми крилами святими
Від куль ворожих закривають.

Молитва матерів країни
Стане всім ворогам стіною...
Вертайтесь, рідні, до родини,
Вертайтесь мирною порою.

Не хочемо війни страшної,
Не треба чорних нам могил
Не треба люті нам чужої -
Нехай панує в світі мир!

Не сміють наших убивати...
Вся Україна прокляне!
Тримайтесь, дорогі солдати,
Їх Божа кара не мине!


***

За що підтримали тирана?
Чому до нас з війною йдете?
Іще болить народна рана,
А ви знов смерті нам несете?

Ми не загарбники й не вбивці!
Ми любимо свою державу!
Чому загинули сміливці?
Не віднімайте їхню славу.

Ми мову нашу солов'їну,
Для себе вірно обираєм!
Ми не розділимо країну!
Ми суверенність захищаєм!

У нас давно свої герої.
І ми в них вірим й пам*ятаєм.
За що ви взялися до зброї?
За те, що волю не втрачаєм!

Чому ви нас не захистили?
Коли простих людей вбивали.
Ви також рили нам могили?
І Україну розділяли.

Прийшли, коли народ у смуті,
Щоб свій шматок мерщій урвати.
Сказали, що ми майдануті,
І нас потрібно убивати.

За те, що у своїй країні
Ми хочем жити, просто краще,
Щоб спокій був в кожній родині,
Ми не розділимось нізащо!

Автор:Віта Стронська

Вірш у пам'ять про Героїв Майдану

Коли їхав батько, він сину казав:
"Синочку, мене дочекайся!
Щоб маму ти слухав та поважав.
"А син йому вслід: "Повертайся!"

І він повернувся, але неживий,
Життя його згасло в хвилину.
Тато сміливий і молодий.
Загинув за Україну!

Синочок не вірив, що тата нема,
І маму питав: "Як це сталось?"
А мама мовчала, немов нежива,
Бо серце її розривалось.

Та син зрозуміє, що тато його
Героєм загинув за волю.
Заради майбутнього сина свого!
За віру і кращу долю!



***
Наші люди дуже терплячі,
Стільки часу терпіли неволю.
Сколихнули свавілля звірячі.
Ми повстали за кращу долю!

В боротьбі весь народ об'єднався,
Всі ми стали - одна родина.
Хто загинув - той не здавався,
Ними горда вся Україна!

Вони мали світлі надії,
І боролись з вогнем у серцях.
Вбиті діти! Зруйновані мрії!
Кров на владі й продажних бійцях.

Нездоланне братерське єднання!
Не згасити в серцях життя,
Втілим ми всі свої сподівання,
Бо назад вже нема вороття.

Ми відродимо нашу країну,
І героїв прославим не раз.
За Свободу!За Батьківщину!
Настав волі і правди час!

***
Не вмивайте кров'ю Україну!
Об'єднайтесь, хто з щитом і без щита.
Стане легше у важку хвилину,
Якщо серце переповне доброта.

Істину не можна приховати,
І народ топтати, як сміття.
Скільки ще за правду воювати?
Поверніть украдені життя!

Вас омиють материнські сльози,
І ненависть за вбитих дітей.
Тут нема ні лірики, ні прози.
Ви вбиваєте людей!

Схаменіться, бо лихо вам буде!
Божа кара - за найтяжчий гріх!
Не народ - вас Бог осуде.
Ви відповісте за всіх!!!


Автор Віта Стронська