У її серці для зими та холоду місця нема, та в картинах талановитої художниці його вдосталь. У своїх шедеврах зображає і поліську місцину, і гори, бурхливе море...

Вона помічає те, чого не помічають інші. Навіть краплинка роси, зображена на звичайному листочку,  є не просто малюнком, а справжньою картиною, яка має власний сюжет та зміст.

Народилася Мирослава у селі Жовкині Володимирецького району. З самого дитинства захоплювалася малюванням, це була її мрія. Навчаючись в Хмельницькому училищі удосконалювала свої вміння. Вийшовши заміж, стала жителькою села Малий Жолудськ. Здобувши професію художник-дизайнер, стала єдиним у районі майстром писанкарства та Петриківського розпису. Займаючись улюбленою справою, вшановує культурне надбання українського народу, повертаючи любов до спадщини. Не забуває і про дизайн, у вільний від роботи час прикрашає власну оселю.







Майстерна скарбниця цієї людини  взагалі дуже різноманітна: найбільше віддається графіці, а також живопису рідних поліських краєвидів. Займається також батиком, вітражем, писанкарством, виробами зі шкіри.

Коли Мирославу не побачиш, вона завжди у справах. Днями віддається роботі, дітям, адже є керівником зразкової студії образотворчого мистецтва у Володимирецькому будинку школяра. Беручи приклад із наставниці, вихованці гуртка неодноразово стають переможцями не лише обласних, а й Всеукраїнських конкурсів. Та й сама художниця за два роки життя зуміла зробити власну студію зразковою.

Після роботи продовжує займатися улюбленою справою. «А як же ж без малювання?! День, прожитий без малювання немає сенсу!» - зауважує дівчина.



Приємно, що творчість художниці поширена і закордоном, зокрема у Америці, Росії. У мистецькій галереї  можна помітити вишукані пейзажі, натюрморти, портрети. Надихає художницю все оточуюче. От тільки дівчина дивується, що не усі люди помічають створену Богом красу.





Мирослава Мороз - дуже емоційна, життєрадісна та цілеспрямована людина. Любить усмішку, а тому кожен, хто зображений на її портретах, випромінює любов та радість.