Рівненський інформаційний портал OGO.ua

подати
оголошення

11.05.2015, 13:10

Вірші про маму

У День матері до редакції порталу OGO.ua надійшов ще один лист із чудовими віршами від Наталії Погребняк: "Дуже хочеться. щоб написане було комусь потрібне. Висилаю добірку віршів про маму. Для мене тема матері невичерпна..."
Наталія ПОГРЕБНЯК

МАТУСІ

Найсвятіші молитви, що йдуть до Бога,
Це твої, коли я йду у путь-дорогу.
Найрідніший блиск очей, що впав сльозою,
Бачу я, коли прощаюся з тобою.

Вірна мамина любов пресвятая
Нас, дітей, від бід усіх оберігає.
Добре серце матерів не старіє,
Нас теплом своїм завжди обігріє.

Хоч позве мене життя в сіт далеко.
Хоч іти поміж чужих, ой, нелегко,
Пісня мамина в душі моїй лунає.
Слово мами - оберіг в чужому краї.

Я завжди, де б не була, спішу додому:
Та мою розвіє тугу і утому
Ніжна посмішка очей, що так чекають
І у неба лиш добра мені благають.


СРІБЛО БАБИНОГО ЛІТА
(Пісня)

Не сумуйте, рідна мамо,
Що пора осіння рано
Провела крилом по скронях,
Залишивши там сліди…
Просто бабине це літо
Прилягло на них спочити,
Заплелось у Вашу косу
Ніжним сріблом назавжди.

Приспів:
Срібло бабиного літа –
Це печалі і тривоги.
Срібло бабиного літа –
Ваші пройдені дороги.
Срібло бабиного літа –
Це уже дорослі діти.
Срібло бабиного літа –
Онучата, наче квіти.

Не сумуйте, рідна мамо,
Що зима не за горами,
І такі задовгі ночі
Вигаптовують роки.
Материнськими сльозами
І святими молитвами
Простелилась мого роду
Срібна стежка крізь віки.


МАМИНІ РУКИ ЦІЛУЮ
(Пісня)

Мамині руки цілую…
Скільки у них теплоти!
Рук, що добріші й ніжніші,
Більше мені не знайти.
Лагідні, щирі, ласкаві
Руки, пошерхлі в труді.
Мамині руки цілую
Рідні й завжди молоді.

Мамині очі цілую,
Що не доспали ночей.
Скільки любові плекає
Погляд чарівних очей!
Сльози, пролиті за мене,
Болі й тривоги у них…
Мамині очі цілую,
Що найдорожчі за всіх.

Мудрі вуста я цілую,
Що колискові мені
Тихо в дитинстві співали…
Зараз їх чую вві сні.
Молиться мама за мене,
Щастя благає в путі.
Будьте здорові, матусю!
Ви – моє щастя в житті.

Мамині руки цілую,
Очі цілую, вуста…
- Боже! Благаю, продовжи
Моїй матусі літа.


СПАСИБІ, МАМО, ЗА ЛЮБОВ
(Пісня)

В осінній вечір знов і знову
Крізь ночі й роки напрямки
Ведуть до мами на розмову
Мене рясні мої думки.
В них я – маленька, все горнуся
До материнської щоки…
Сміється молодо матуся…
Той сміх замріяно-терпкий.

Приспів:
Спасибі, мамо, за любов,
Що Ви посіли-зростили.
За молитви-святий покров,
Які дарують сили.

Вже падолист пряде калина:
З роками осінь заодно...
Хоч у душі я ще дитина,
Говорять Ви мені давно.
На давні спогади тумани
Лягають, наче сивина,
Але любов у серці мами
Завжди квітуча, як весна.


МАМИНІ ПІСНІ
(Пісня)

Посіяла мати у серці моєму пісні,
Що долею звались віддавна у нашій родині.
Як сонце спиває пожадливо роси рясні,
Ввібрали вони біль і радість по всій Україні.
Степи заплели у них голос совиний і плач
Трави-ковили, що зросла на козацькій могилі,
Ліси – щебетання… Вітри наздогнали їх вскач,
Щоб стали пісні ті веселі, легкі, бистрокрилі.

Приспів:
Мамині пісні – молитви віків.
Мамині пісні зіткані з любові.
Мамині пісні – стежка до богів.
Це надії сонячно-святкові.

Ключем журавлиним летять невгамовні літа,
Гаптують в піснях візерунки життя віковічні.
І слово до слова сплітається мудрість свята
З добром, що у серці квітує безмежно величнім.
В них – слава народу, легенди віків голосні.
Відточене слово-історії славний нащадок.
Посіяла мати у серці моєму пісні,
Щоб я їх плекала і дітям примножила спадок.


ВАШ СОН В ДУМКАХ ГОЙДАЮ, МАМО…

Ваш сон в думках гойдаю, мамо,
За Вас молюся у душі,
Щоб Ви багато літ так само
Топтали трави-спориші,

Щоб не селилась на подвір’ї
Самотність в буйних бур’янах,
Купалось серце у довір’ї
До днів, що вдаль торують шлях.

Гойдаю сон Ваш і молюся,
Щоб зняв з Вас плетиво жури,
Теплом дитинним доторкнувся
До Вас зимової пори.

Щоб день Вас тішив, ночі стали
Притулком добрих дивоснів.
Для Вас, матусю, п’єдестали
Найвищі світ у дітях звів.


МАМИНЕ НАДВЕЧІР’Я

Хотіла приручити мама день:
Варила, прала, поралась в городі,
Йому плела віночки із пісень,
Що линули із серця при нагоді.

Та, зрадивши увечері її,
Покинув той стареньку біля хати,
Щоб слухали пісні ті солов’ї,
Коли самотність буде колисати.

І тихо перекотиться у ніч
Журлива пісня колесом надії.
Лиш зорі й місяць знають, в чому річ,
Чому не йдуть у сни вологі вії.

Стомилась приручати дні свої...
Благає, щоб зійшлись онуки й діти,
А там вже… Хай співають солов’ї.
Вона ж відпустить день, піде спочити.


МАМИНІ РУШНИКИ

(диптих)
1.
Посміхнулись ніжно, веселкові
Квіти на святковім рушникові,
Що матуся рідна вишивала,
Як дитині посаг готувала.

- Розкажи, барвіночку хрещатий,
Що нашепотіла рідна мати,
Як до нитки нитку викладала?
- Щастя в долю доні закликала.

- Ой, калинонько, червоні щічки,
Пригадай недоспанії нічки,
Що тоді матусенька співала?
- Щастя в долю доні закликала.

Горлице, голубко сизокрила,
Що тобі матуся говорила,
Як тебе у парі вишивала?
- Щастя в долю доні закликала.

З рушників своїх зберу квітчасте,
Матінкою вимріяне щастя,
Перешию, помережу сонцем
Й на весілля подарую доньці.


2.
Не в’януть квітів пелюстки
На рушниках давно пошитих,
Бо наша пам’ять залюбки
Йде по квітках, роками вмитих.


Цвітуть букети на стіні,
Ікони радо обійнявши.
Я їм вклоняюсь день при дні,
Про маму згадуючи завше.

Гублюсь думками у квітках,
Що шила-сіяла матуся,
І до краси на рушниках,
Мов до дитинства, я горнуся.

Ні плин думок, ні модний час
Не вип’ють барви-спогад літа.
Квітує пам’ять поміж нас,
Як доля, мамою прожита.


МАТЕРІ

Знов матері болить щось... Серця рани
Відгукуються болем на роки,
Хоч завжди поруч син її коханий –
Розрада й поміч сильної руки.

Вже сніг журливо ліг на скроні сина,
Онуки любі кличуть дідусем,
Та сум розвіє посмішка єдина
Матусі, що для сина – над усе.

Знов матері болить щось. Сум-тривога
Не йдуть з думок, хоч посмішка ясна.
Життя – важка, завжди крута дорога,
І кожному дається лиш одна.

Син хоче Вас від вітру захистити,
Щоб стало сил на роки чималі,
Щоб довго ще дитиною пожити
В святому материнському теплі.

НЕ ЗАБУВАЙТЕ МАТЕРІВ СВОЇХ

Пам’яті моєї мами,
якій доля відвела на землі 35 років життя.


Заплутався в гілках вишневих вечір.
Годинник зупинив свою ходу.
Покинуте гніздо старе лелече
Кричить мені про втрату, про біду.
З заплаканими вікнами оселя
Стріча мене в обійми самоти
І голос із душі, як із пустелі,
Шепоче: «Запізнилась, доню. ти..»

Йдуть роки за роками,
Час у вічності плине…
Ви простіть мене, мамо,
За безвинні провини.
Через роки туманні,
По стежкам із тернини
Я іду до Вас, мамо,
Щоб спокутать провини…

Калина, зацілована морозом,
Застигла в кришталевій німоті.
Я горе виливаю через сльози.
Якби біді зарадити змогти!
Не зможу ні словами, ні ділами
Скупити непростимий, вічний гріх…
Відвідуйте частіше Вашу маму.
Не забувайте матерів своїх!

ПРОСТІТЬ МЕНЕ, МАМО

- Простіть мене, - шепочу тихо я. –
Простіть мене, матусенько моя.
Я кличу Вас, у Ваші дні іду,
Щоб не впустить у дім печаль-біду.

Спливає час, немов життя – ріка.
Вода у ній солодка і гірка.
Простіть мене. Простіть за гіркоту,
За біль недоспаних ночей, за самоту.

Простіть мене за той нежданий сніг,
Що якось враз на скроні Ваші ліг.
Я йду до Вас. Іду з усіх доріг.
Свою любов уклінно Вам несу до ніг.

Матусю, горлице моя, моє спасіння.
Я йду за прощенням до Вас, благословінням.
Найкращі Вам несу слова, найкращі квіти.
Бо поки є в нас матері, то ми ще – діти.


Фото із сайту 100layercakelet.com

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Вірші про АТО

Молитва за Україну. "Відпусти нам, о Боже, провини, Збережи, захисти Україну"
Коментарі:

Загрузка...
Останні новини
Новини партнерів