"Хочу привітати велику українську родину з важливими державними святами. Щиро бажаю нашому народу миру та єдності для розквіту й успішного розвитку країни, для продовження гарних справ, розпочатих героїчними предками й сучасниками. Слава Україні".

Державний прапор України

Державний прапор України –
Це символ віри і добра.
У нім – історія країни,
Прадавня, але не стара.

Вона примножиться з роками,
Бо йдуть нащадки слід у слід
За героїчними батьками,
Несуть у серці «Заповіт».

Живе відвага в Україні
Й до незалежності любов.
Наш рід звеличує святині,
Шанує колір корогов,

Щоб золотилася пшениця
Під синім куполом небес;
Щоб озивалася дзвіниця:
- Христос воскрес! Христос воскрес!

Щоб стяги синьо-жовті наші –
Батьків священний заповіт –
Народ наш прославляли завше
На цілий світ, великий світ.

Щоб не пропала предків справа,
Бо ми від роду – козаки!
Державі УКРАЇНА слава!
Героям слава на віки!


Слава роду величному!

Поміж буднями сірими
На вселенськім шляху
Душі заячі гріли ми
Над багаттям страху.

І несло буревіями
На відвагу іржі…
Окрилялися мріями
Блюдолизи й ханжі...

Вже, здавалось, загублені
Наші долі й роки.
Бога діти улюблені -
Ми повстали таки.

І не страхом позначені
На Майдан ми ішли,
А метою освячені,
Виривались з імли.

У стремлінні єднаючись,
За майбутнє дітей
Ми, за віру тримаючись,
В світ промовили цей:

- Слава тим, хто в одвічному
Світлім прагненні дій!
Слава роду величному,
Україні моїй!


***
Ґатунку найкращого ми – українці,
Бо нас не зломили імперії преси,
Біду зустрічаємо не поодинці,
Довіри не мають в нас найманці преси.

Хоч як нас лякали – до крові, до смерті,
Запроданців клонили і яничарів,
Та дух наш козацький не вбили. Ми вперті.
Ще створимо сотні нових мемуарів.

Не піде в гарем східняка Україна,
Що міцно вросла у пласти історичні.
Ім’я наше давнє. Ми – вільна родина
Слов'ян-землеробів. Русини ми. Вічні.

***
Українці ми, не декорація,
І ніхто з нас не вичавить суть.
Ми – де-юре сформована нація:
Вглиб віків наші корені йдуть.

Наші гени козацькі освячено.
Загартовані ми в боротьбі,
Тож ні метра землі не пробачимо.
Хай це ворог затямить собі.

Стяг у нас синьо-жовтого кольору.
Всі ми – діти своєї землі,
Тож не служимо євро чи долару,
І у рабство не йдем за рублі.

Йде від князя Великого нація!
Наша мова піснями летить.
Українці ми, не декорація.
І ніхто нас не зможе зломить.
Батьківська земля

Батьківська земля – це моя Україна:
Південного Бугу казки і Дніпра,
Це доля народу буремна, нетлінна,
Джерела дитячих надій і добра.

Батьківська земля – веселкові світанки
І перше кохання, й народження мрій,
Із печі хліби, рушники й вишиванки,
Достиглого жита потік золотий.

Батьківська земля – це молитва до Бога,
Родина за пишним столом у свята,
В матусинім серці – за діток тривога,
У батьковім слові – відвертість проста.

Батьківська земля там, де всі працьовиті,
Де вечір у роси вплітає пісні.
Це спогадів річка, найдовша у світі,
Що в серці початок бере день при дні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Молитва за Україну. "Відпусти нам, о Боже, провини, Збережи, захисти Україну"

Вірші про АТО