Олександр Ковальчук: Я – частина громади Рівного і готовий працювати на її розвиток [+Відео]

ДИВИТИСЬ ВІДЕО

Під час одного з недавніх ток-шоу на телеканалі “Рівне 1” журналіст “ОГО” звернув увагу на конструктивні пропозиції щодо майбутнього Рівненського аеропорту, які прозвучали з уст Олександра Ковальчука — людини, досі не надто публічно відомої в інформаційному просторі Рівненщини. Ближче знайомство з ініціатором проекту “Рівненський аеропорт — наше європейське майбутнє” допомогло з'ясувати, що, попри свою непублічність, Олександр Ковальчук — людина доволі досвідчена і в бізнесі, і в громадській діяльності. Заступник директора з розвитку групи компаній “Кратос” – такою є його нинішня посада. А до того було 9 років навчання, роботи і бізнесу в США, досвід державної служби у столиці, постійна активна участь у робочій групі з питань інвестицій та економічного розвитку Рівненщини при облдержадміністрації, у групі розробників “Стратегії розвитку Рівненської області на період до 2020 року”, у роботі агенції “ІнвестІнРівне”... Тож логічно, що наша розмова з Олександром Володимировичем у програмі “Думки вголос” торкнулась не лише Рівненського аеропорту, а й його досвіду роботи в економіці та громадської позиції загалом.

– Пане Олександре, для початку розкажіть, будь ласка, про свою основну роботу — заступника директора групи компаній “Кратос”. Що саме входить у ваші обов'язки?
– Група компаній “Кратос” включає в себе декілька відомих на Рівненщині і не лише на Рівненщині компаній. Здебільшого це виробничі підприємства, про які можна розповідати довго і цікаво.

Почну з сільськогосподарського підприємства ім.Воловікова, яке розташоване у Гощанському районі. Воно займається надважливим напрямком діяльності — це сільське господарство: вирощування зернових і виробництво молока. Надважливим, адже всі ми знаємо, що Україна має величезний потенціал як аграрна країна. Сільгосппідприємство ім.Воловікова — це яскравий приклад успішної компанії в цій галузі. Зернові культури, які тут вирощуються, в подальшому переробляються на підприємстві “Рівнеборошно”. А молоко добре відоме рівнянам і не лише рівнянам, адже кожного дня тисячі людей купують його на центральному продовольчому ринку з фірмових бочок білого кольору з логотипом підприємства. Приємно, що ті самі клієнти, скуштувавши свіже молоко виробництва СГП ім.Воловікова один раз, повертаються за ним знову і знову й навіть не шкодують часу, аби постояти за ним у черзі. Сьогодні це передове підприємство, де застосовуються сучасні світові технології.

Виглядає, ніби я рекламую, але я справді патріот усіх підприємств групи компаній “Кратос”. Адже причетний до такого непростого сектору як розробка стратегій, стратегічне планування. А для того, щоб планувати, потрібно добре розбиратися і в поточній діяльності підприємств, і розбиратися в їхніх планах, у тому, що відбувається в галузі взагалі — на Рівненщині, в Україні, в світі. Це досить цікава об'ємна робота, яка мені до душі.

Зараз, приміром, працюємо над новим проектом будівництва другої і третьої черг ферми у СГП ім.Воловікова. Це виробництво дасть можливість мати ще більше якісного молока не тільки на Рівненщині, а і в державі в цілому, тому що молоко гощанського виробництва залюбки купують великі й відомі підприємства в Україні.

Наступне підприємство — це “Рівнеборошно”. Тут назва говорить сама за себе: підприємство займається заготівлею, зберіганням і переробкою зерна, виробляє борошно, багато інших продуктів, але основний напрямок — це борошно. І борошно в подальшому переробляється на підприємствах відомої торгової марки “Рум'янець” – хлібозаводах у Рівному,
Сарнах і Кузнецовську.

Задоволення, яке отримуєш від всього цього процесу, пов'язане не тільки з тим, що ці підприємства працюють разом, є одним цілим, а й з тим, що ти спостерігаєш за рухом сировини від поля і до полички, не на сторінках підручників, а в реальному житті. Це захоплює і надихає.

ВІДЕОЗАПИС РОЗМОВИ З ОЛЕКСАНДРОМ КОВАЛЬЧУКОМ


– Ви з таким захопленням розповідаєте про роботу на виробництві, в реальному секторі економіки. А чи доводилось вам мати стосунок до державної служби?
– Так, мав такий досвід — упродовж року працював директором департаменту економіки та фінансів Державного комітету матеріальних резервів України. Я багато що для себе зрозумів, зробив певні висновки, отримав досвід...

– Бачу, що розповідаєте про цей період не з таким захопленням, як про нинішню роботу в бізнесі...
– Якщо чесно, був дуже сильно незадоволений тим, що побачив — як працює та система, яка є повільною, неповороткою, корумпованою. Знаєте, як кажуть — осад залишився... Ми з однодумцями намагались зробити такі кроки, які привели б до розвитку цієї складної структури, але було занадто мало часу, щоб впровадити той довготривалий перспективний шлях, який ми розробили. Але реалізувати це не вдалося — з причин, на які ми не могли впливати.

– Якщо говорити про корумповану систему, то багатьох людей бізнесу протест проти неї привів на Майдан. Ви були дотичними до подій Революції Гідності?
– Так, я був на Майдані вже в перший день, коли там зібралась рекордна кількість людей — хтось говорив про мільйон, хтось про більшу цифру... Разом із друзями з Рівного і не тільки був на Майдані не раз, і ночував там, і був біля сцени, на якій виступала Руслана. Вона мене особливо вразила — тендітна дівчина, яка не сходила зі сцени Майдану днями і ночами, в холод і в мороз, Руслана стала для мене своєрідним символом незламності духу Майдану.

...Знаєте, я не міг не бути на Майдані — це одна з тих подій, згадуючи про яку, ти розумієш, що не просто так прийшов у цей світ і тобі ніколи не буде соромно за те, що був частиною цієї історії, розкажеш про неї своїм дітям. Для мене це має надзвичайно велике значення, тому що свобода для мене — одна з основних цінностей у житті.

ДИВИТИСЬ ВІДЕО

– Ви 9 років навчались і працювали в США, але повернулись в Україну. Не хотіли залишитись за океаном?
– Це був надзвичайно цікавий час, це було захоплююче для мене, 25-30-річного, працювати в ІТ-бізнесі, бути частиною цієї сфери, коли все вставало на шлях комп'ютеризації, з'являлись нові і нові технології. Чи не хотів повернутись? Були моменти, зізнаюсь, коли, повернувшись після 9 років у США, стикався з моментами, які прикро вражали. Але я знав, що повернувся додому, де залишались мої друзі, спогади; в мене дитинство пройшло тут на Поліссі, я навчався у Львові, тут мене чекала родина — мати, батько, сестра. Все це разом давало мені заряд: це те місце, де ти маєш бути, і я не шкодую про це жодного дня. А досвід роботи і життя у США лише стимулював мене впроваджувати побачене на батьківщині.

– Повернімося до вашого проекту “Рівненський аеропорт — наше європейське майбутнє”. Наскільки розумію, йдеться про те, щоб з вашою допомогою залучити кваліфікованих міжнародних експертів, які чи не вперше дадуть об'єктивну цілісну оцінку того, чим власне є наш аеропорт, і саме такий професійний аудит дозволить серйозно, а не голослівно, вести мову про залучення сюди реальних інвестицій...
– Саме так. Рівненський аеропорт — це величезний комплекс, говорити про який, на моє переконання, мали би ті, хто розуміється на міжнародній логістичній мережі, яка пов'язує повітряними шляхами весь світ. Щоб говорити про цей комплекс у системі координат усього світу, має бути компанія, група експертів, які могли б дати оцінку поточного стану аеропорту і його можливостей, а також порадити, що ми маємо зробити, аби знайти найефективніший шлях його використання. Чи це має бути інвестиція з західним інвестором, чи з українським, чи з групою компаній з усього світу — відповідь на це питання мають дати фахівці, як і в будь-якому іншому подібному випадку. Знайти інвестора — це не така проста справа, коли йдеться про великі гроші. Перш ніж починати щось робити — будь-що вимагає фахової оцінки. Тому давайте спочатку розберемось з тим, що у нас є — не з точки зору гектарів, кіловат, метрів, споруд або довжини траси, а комплексно — що може бути цікаво для інвестора. Цю роботу повинні зробити фахівці І саме в цьому напрямку я хотів би і міг би бути корисним для Рівненщини в пошуку виконавців цієї роботи — досвідчених і професійних.

– І в цьому, як я розумію, буде надзвичайно корисним ваш досвід роботи з іноземними інвесторами...
– Абсолютно правильно. І мова не тільки про мій досвід, а про загальноприйнятні світові правила. Перед тим, як вийти на базар щось продавати, треба його упакувати або хоча б правильно описати. Є прості правила бізнесу, аеропорт — це бізнес, це те, що мало би приносити гроші в бюджет Рівненщини, України, а не бути сьогодні, наскільки я знаю, дотаційним комунальним підприємством.

ДИВИТИСЬ ВІДЕО

– За яких умов цей проект вдасться реалізувати?
– Це залежить від того, як ми попрацюємо з командою моїх однодумців, а таких є багато — ініціативних людей, які хочуть і можуть витрачати свій час для того, щоб ділитись досвідом з громадою, щоб допомагати їй.

...Я є частиною цієї громади. Моя родина, діти, друзі живуть тут. І я б хотів, щоб ми всі мали можливість літати в Київ, Одесу, в будь-яку частину світу з нашого аеропорту. Тим більше, він колись функціонував, і в ідеалі аеропорт має залишитись міжнародним, має служити людям.

– У таких людей, як ви — самодостатніх, досвідчених, реалізованих у бізнесі, часто виникає бажання впливати не лише на справу, якою займаєшся, а й на середовище — покращувати його через участь у громадській, політичній діяльності. Це і про вас також?
– Я завжди був частиною громадської діяльності в силу того, що маю такий характер. Я не буду сидіти на місці, стояти осторонь — це знають мої друзі, мої родина, мої сусіди в під'їзді. До речі, про сусідів: вони можуть справді підтвердити, як я ходив, збирав підписи, щоб відремонтували наш під'їзд, щоб наші діти не ходили не дивились на облуплені стіни. Бо мене вразило, коли повернувся з Америки, що навколо так багато людей, яким все одно, як виглядає їхній під'їзд, їхній двір. І я звернувся через інтернет у громадську приймальню міського голови, надіслав фото, розповів, що наш двір на проспекті Миру, 4, в самому центрі Рівного, заслуговує на те, щоб виглядати гарніше. Міський голова відгукнувся, у двір приїхали представники комунальних служб — і зараз у нас іде ремонт. Я обов'язково опублікую це своє звернення на власній сторінці у Фейсбук, щоб люди почитали і, можливо, теж звернулися до міського голови зі своїми проблемами, бо для того ця інтернет-сторінка і створена, щоб з її допомогою люди звертались до влади.

Продовжуючи тему громадської діяльності, згадаю і про свою участь у робочій групі з інвестицій і економічного розвитку, що була створена позаторік при облдержадміністрації — спочатку був її головою, зараз є членом. Загалом, багато можна говорити, але підсумую коротко: мені ніколи не було байдуже місце, місто, область, країна там, де я живу.

До теми:

Олександр Ковальчук: досьє

Олександр Ковальчук: “В Америці бізнес не залежить від влади”

"Думки вголос": гість - Юрій Благодир