Значення свята Різдва Христового

Святом Різдва ми відзначаємо не точну в часі історичну дату. Хоча історичність постаті Ісуса Христа не викликає сумнівів, сама дата його народження - у даному випадку, 2016 років тому, є до певної міри умовною.

Звісно, говорячи про значення народження Ісуса Христа для історії людства, можна і варто говорити про вплив християнства на всі сфери людського життя, на розвиток у Європі культури, зокрема, образотворчого мистецтва, архітектури, літератури, музики. Але головна суть цієї події полягає в переоцінці цінностей, у сутності буття як кожної людини зокрема, так і всього людства в цілому.

Різдво Христове — це не просто народження Ісуса Христа як людини. Це прихід у світ Сина Божого, однієї із Трьох Іпостасей Пресвятої Тройці, тобто Самого Творця, Який створив Всесвіт.

Різдву, за церковним статутом, передує чотиритижневий Різдвяний піст (Пилипівка), з 27 листопада до 6 січня. У цей час виконувалися всі хатні роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят — дідух (сніп з колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, примішуючи потім до посівного — для забезпечення багатого врожаю.

А за день до Різдва — 6 січня православні християни вівзначають Святвечірю. Одна з головних традицій святкування Святвечора — приготування куті. Цю страву, яка складається з розмоченого зерна пшениці, заправленого медом і фруктами, ввечері їсть вся сім'я. Це свято є приводом для того, щоб всі рідні і близькі зібралися за одним столом після появи першої зірки на вечірньому небі. Вона сповіщає весь світ про те, що в цю мить колись народився Спаситель. Вранці 7 січня люди йдуть до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христові. Після закінчення церковної відправи родина знову збиралася на святковий обід, який вже не був пісним, та починалася велика різдвяна гостина.

Проте у свято різдва не стільки важливими є частування та мирські приготування, скільки глибоке розуміння цього дня для спасіння людства. У Різдві Христовому Син Божий у Своїй Особі з’єднав дві природи: Божественну і людську. Син Божий, будучи Богом, став істинною людиною, у всьому до нас подібною, крім гріха. Христос жив серед людей і помер на хресті, але воскрес і вознісся на небо. І після вознесіння на небо він не відлучається від людства, а перебуває з ним. А тому і Різдво Христове - не разова подія, і навіть не історична віха на скрижалях минулого. Це - скоріше не подія, а ідея.

Різдво Христове – це початок нашого спасіння в Ісусі Христі. Отці Церкви підкреслювали цей тісний зв’язок Різдва з нашим спасінням у так званій формулі святого обміну, згідно з якою Син Божий зійшов з неба, щоб ми, люди землі, увійшли у небо; Бог став людиною, щоб ми увійшли в божественне життя. Відтак, Різдво Христове є для людини визначною подією в історії спасіння всього людства і цієї конкретної особи зокрема.

Відповідь на запитання, чому Син Божий воплотився і став людиною, знаходимо у словах: “Бог полюбив світ” і “Бог є любов” (1 Ін. 4, 8). Причиною нашого спасіння стала Божественна Любов.

- Різдво Христове нагадує нам про безмежну любов Бога до Свого творіння, заради спасіння яких Він зійшов з небес і став Людиною. Тому християни готуючись до святкування такої величної події мусять пам’ятати , що наше святкування полягає не тільки в чудових народних традиціях, колядках, щедрівках, багатих застіллях, святкових гуляннях, але найперше – в очищенні розуму, серця та всіх почуттів, примиренні з усіма ближніми, у сприйнятті слова Божого, яке повинно знайти добру оселю в наших душах. Справжнє християнське святкування Різдва Христового повинно виливатися в яскраве свідчення всім нашим єством , що ми живемо в новій Христовій ері, де немає місця для гріха, ненависті, гордині, лицемірства і заздрості, але все і у всьому панує Божа істина і любов, - пояснює прот. Віталій ЛОТОЦЬКИЙ,
ректор Рівненської духовної семінарії. - Тому святкування Різдва Христового повинно бути кроком до святості, рішучою відмовою від гріха та всілякого зла. Натомість святкувати Різдво, і надалі продовжувати грішити та чинити беззаконня, означає свідомо зневажати Бога, ставати на сторону тих, хто з перших днів пришестя у світ Спасителя ворогували проти Богонемовляти, як злощасний Ірод. Тому святкування Різдва Христового змушує нас визначитися, чи справді ми стали спільниками Божими, чи, живучи в новий час, продовжуємо ходити за законом гріха.

Бог, сутність Якого залишається незбагненною, відкривається нам як безмежна, вічна, всеохоплююча любов. Люди, які через гріх втратили можливість спілкуватися з Богом, не хотіли іти до Нього, шукати Його, наближатися до Нього. Тоді сам Бог, виявив безмежне смирення та самоприниження: прийшов у наш світ, став Богочоловіком. Син Божий став водночас Сином людським.