Микола Віднічук: "Я знаю, як організувати навчальний процес в умовах реформ, зокрема децентралізації"

"Домашнє завдання повинно бути добровільним і працювати на розвиток дитини"

– Однією з проблем сучасної освіти є відсутність концепції розвитку і чіткого бачення, куди ми йдемо, – говорить Микола Віднічук. – Має бути чітко сформульовано етапи концепції хоча б на років 15-20. Бо якщо планувати на місяць, то нічого путнього з цього не вийде, оскільки немає наступності. Адже прийде інший міністр і почне по-своєму реформувати освіту. Гарний лозунг придумати можна, а от реалізувати в нинішніх умовах надзвичайно тяжко: не вистачає професіоналізму та дієвого законодавства. Важливою проблемою є забезпечення підручниками. Батьки учнів пережили шок, коли їм сказали, що вони самі мають купувати ті підручники. Це ж неможливо при такій вартості і нинішній бідності. Окрім того, це зайва трата грошей. А з іншого боку, якщо давати безоплатно, то це великі витрати для держави. А можна ж просто дати в бібліотеки ті підручники, щоб батьки сплачували якусь частину вартості за користування.

За словами Миколи Віднічука, велику роль у сучасній освіті відіграє також і людський фактор – вчитель.

– Дітям необхідно дати базові знання і навчити здобувати їх надалі самостійно. А більшість вчителів зараз – люди традиційної школи. А хто їх підготує і перевчить, щоб вони працювали по-новому? Вчитель кожного року повинен підвищувати кваліфікацію. Адже це іноді формальність – він відсидів курси й отримав посвідчення. Це абсолютно неефективно. А вчитель, який веде відкритий урок, бере участь у семінарі, пише наукову статтю – вже підвищує свою кваліфікацію. За це все потрібно ставити йому певну кількість балів. І, можливо, ні на які курси вже їхати не потрібно. Або не всім. Але це треба узаконити… Не повинно бути домашніх завдань. Принаймні у тому вигляді, в якому вони є зараз. Якщо учень ефективно попрацював у школі, то для чого ще щось задавати додому? Розумова праця важча за фізичну, і дитина перевантажується. Звісно, кожному вчителю хочеться, щоб учень краще знав його предмет. Але виходить, що дитина не бачить відпочинку, не переключається. Хіба багато наших дітей мають дома можливість, щоб вчитися? У більшості випадків це лише призводить до конфлікту з батьками, і дитина ще більше починає ненавидіти таке навчання. Домашнє завдання повинно бути добровільним, носити рекомендаційний характер і працювати на розвиток дитини.


"Якщо владі треба, щоб інститут працював, то вибори відбудуться"

Нещодавно у Рівненському інституті післядипломної освіти відбулися кадрові зміни. Голова обласної ради Володимир Ковальчук звільнив з посади виконуючого обов’язки ректора Андрія Лавренчука і призначив на його місце нового очільника – Дмитра Симака. Начебто, робилося це для того, щоб провести в інституті чесні вибори. Микола Віднічук каже, що подасть свою кандидатуру, якщо вибори таки відбудуться.

– Дуже хотілось би вірити, що голова ради поступить так, як задекларував, – говорить Микола Віднічук. – На мою думку, Лавренчука зняли правильно, хоч і не зовсім законно, бо з порушенням процедури. Але знімати його потрібно було, адже він нічого не зробив для інституту. Інститут лише втратив лідируючі позиції в галузі… Проте, кажуть, Лавренчук збирається оскаржити своє звільнення в суді – через формальні обставини. Хоча на суть справи – якщо конкурс буде оголошено – це не впливає.

За словами директора інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки РДГУ, кілька років тому його зняли з аналогічної посади за "міфічні зловживання".

– Тодішня обласна влада захотіла мене звільнити, – розповідає Микола Віднічук. – Прислали фінансову інспекцію на планову ревізію. Вони знайшли кілька порушень, але це все носило робочий характер: нарахування оплати, профілакторій, який я ніби не мав права фінансувати, хоча іншого механізму не було. Ми порушення визнали й усунули у процесі перевірки. Наклали штрафи на мене і головного бухгалтера. Тим не менше, суд скасував усі ці незаконні претензії і я навіть штраф 170 гривень не платив. Коли приїхали мене звільняти, то озвучили, ніби я самовільно роздував бюджет. Як я міг це робити самовільно? За бюджет голосували ті ж депутати. Зростання бюджету інституту нічим не відрізнялося від зростання бюджету інших освітніх закладів. Окрім того, мене звинувачували у неправильному преміюванні колективу. Звичайно, було таке, що хтось отримував премію кожного місяця, а хтось не отримував зовсім. Але це нормально, бо хтось працює так, як треба, а дехто не відпрацьовує і заробітну плату. Тим не менше, звільнили мене на підставі якихось анонімок. І остаточно було прийняте рішення призначити Лавренчука, якого на той час потрібно було кудись прилаштувати. А ніхто з тих, хто приймав рішення про призначення, навіть не був в інституті, ніхто не говорив за професіоналізм. А там має бути людина, яка знає цю роботу досконало, вміє і може організувати колектив. Не кажучи про вимоги законодавства до претендента: науковий ступінь, вчене звання та науково-педагогічний стаж понад десять років.

Микола Віднічук говорить, що виконуючого обов’язки призначили з порушенням законодавства, оскільки з ним уклали контракт, а насправді він мав би провести вибори. Хоча вибори оголосити повинен був власник, а не в.о. ректора.

– Він пропрацював більше двох років, а вибори так і не відбулись. Тепер призначили Симака для того, щоб ці вибори провести. Але оголошувати конкурс треба вже. Тому що вся процедура може тривати до трьох місяців. Як тільки вибори проходять, то в.о втрачає свої повноваження. Якщо влада піде дійсно законним шляхом, то проведе чесні вибори, Адже основним критерієм є обрання в колективі, а затвердження депутатами – це формальність. Так говорить Закон України "Про вищу освіту". Я однозначно подам документи на конкурс. Готовий відповідати на будь-які питання. Якщо ж колектив обере іншого – це його законне право. Тому – жодних претензій чи образ. Якщо новій владі дійсно треба, щоб інститут знову працював так, як потрібно, то в інституті має бути досвідчений керівник. А я знаю, як організувати роботу і навчальний процес у теперішніх умовах, зокрема децентралізації. І впевнений, що колектив інституту здатен знову вивести РОІППО в число кращих в Україні. Як це було ще три роки тому.