День з головним поліцейським Рівненщини: “бардак” у райвідділі та наркомани [Частина 2]

Домовляюся з ним провести цілий день разом, щоб познайомитися, і заразом познайомити із ним своїх читачів.

День з головним поліцейським Рівненщини: замах на вбивство і «штатні скаржники» [Частина 1]

“Я буду вирішувати що з тобою робити, і чи будеш ти взагалі тут працювати”

На сходах біля входу до відділення поліції охорони полковника зустрічають Інна Березовська з прес-служби і Людмила Кудрявцева з відділу прийому громадян.

— А хто тут головний? — запитує полковник, зайшовши всередину. — Де керівник? Найдіть його.

У коридор звідкись вискакує керівник з винуватими очима.

— Здоров'я бажаю товаришу полковнику, — поспіхом вітається.

— Де ти ходиш? До тебе що, щодня начальник приїжджає? — відчитує полковник. — Що у тебе за бардак тут? Давай посвідчення сюди! Я буду вирішувати, що з тобою робити, і чи будеш ти взагалі тут працювати.

Правоохоронець мовчки віддає посвідчення.

— Де твій заступник? Сюди його давай!

Заходимо в кабінет начальника, де відбувається прийом громадян. Слідом входять начальник відділу, котрий провинився, та його заступник.

— Ти сьогодні виконуєш обов'язки начальника і допомагаєш мені, — наказує Сергій Князєв, звертаючись до заступника, —Бо він (киває на начальника відділу, - авт.) навряд чи буде далі працювати на посаді.

— Зрозумів, — відповідає заступник.

— А ти мені більше не потрібен сьогодні, — говорить до начальника відділу. — Свободні, можете йти.

Працівники виходять, а полковник розпочинає прийом. Першим заходить чоловік, на вигляд років шістдесяти. Розповідає, що позичив знайомому 20 тисяч гривень нібито на розвиток бізнесу, а той йому не повернув.

— Тут і підробка документів, і невиконання судових рішень, і шахрайство, — потерпілий впевнено перераховує статті і ознаки злочинів. — Він з 2009 року не повертає ці кошти, а з боку міліції — повна бездіяльність. Порушені всі розумні строки. А я по тілівізору дивлюсь, шо уже за 2-3 місяці такі справи в суд направляють. А тут справу перекидають і тянуть. Я вже сам почав вивчати правову науку. Тим більше тут все на поверхні. Є ж в ютубі відеозапис, де він чітко каже, що міліції дав 2 тисячі доларів, прокуратурі — 4. Він вважає, що недоторканий. Але я заряджений на позитивну боротьбу. То ви або закривайте цю справу, а я буду оскаржувати, або гоніть її в суд.

Дівчинку з Рівненщини, батьки якої позбавлені батьківських прав, рятують від раку мозку

— Як начальник обласної поліції я дам команду своєму заступнику вивчити це провадження і сказати, яка перспектива. Але я вам детально розкажу вашу ситуацію, навіть дуже не вникаючи. От наприклад, у вас є гроші, а якомусь чоловіку ці гроші потрібні. Він каже вам: “Дай на розвиток бізнесу, я верну з відсотками”. А ви ж не збиралися податок платити з відсотків, тому нотаріально не завірили, а чисто по-людськи: і мені вернеш, і собі щось з того будеш мати. А через деякий час він думає: “А чого я маю повертати? Долги отдают только трусы.». І не віддає. Ви приходите в міліцію, де відкривають 190-ту, шахрайство. Але шахрайство — це якщо людина навмисне не повертає. А він же брав у вас на бізнес. А у нього міліціонер — кум-брат-сват, або він просто дав йому хабар. І в міліції йому кажуть: “Слухай, так ти будь розумний і визнай, що взяв, але через форс-мажорні обставини зараз повернути не можеш”. І він визнає зобов'язання перед вами, але, посилаючись на крах бізнесу, кризу, чи ще щось, говорить, що зараз може повернути вам лише 50-100-1000 грн. А якщо він поверне хоча б маленьку частинку боргу, то його вже ніхто не посадить. І навіть якщо попадеться чесний слідчий, який йому не розкаже, як він може “пропетляти”, то це йому розкаже адвокат. У цього позичальника логіка така: “Я краще заплачу мєнтам, прокурорам, адвокатам, прєдатєлям і остальній сволоті, але нічого не віддам”.

— Те, що ви розказали, я пройшов уже, ви мені просто підтвердили той факт… Але чого міліція тягне кота за хвіст уже 40 місяців? У мене син кандидат наук по юриспруденції, — говорить чоловік, щоб підтвердити свою обізнаність у законодавстві хоча б родинними зв'язками.

— Ваш син кандидат наук? — дивується полковник. — І вам не може сказати: “Папа, хватить ходить, нічо не буде!”?

—Так мені вже ваші працівники на це натякають! Он Зіна, секретарка у райвідділі, каже: “Шо ти ходиш, краще б сексом зайнявся!, — сміється чоловік і, повертається до мене, Інни і Люди, які теж присутні у кабінеті, - Дівчата, вибачте!

Рівненщина: чоловіка вбили, а труп втопили в річці

— Та нормально, нормально, — теж сміємося.

— Ну! Так Зіна вам уже прямим текстом каже: пішли. А ви…, — жартує Сергій Князєв.

— Я їм спокою не дам все одно! — скаржник налаштований рішуче. — От скільки вам років? 35-40?

— Ну хай буде так, — посміхається полковник.

— Ви молодий, перспективний, надія на вас є, що щось зробите. І син у мене такий молодий, закінчив Ірпінську академію…

— Я теж там захищався у 2011 році, — підтримує розмову головний поліцейський. — А у 2014 надягав кайданки на ректора. А у 2015 зустрічав його в аеропорту: “Спасибо, что прилетели”. Життя воно таке, непередбачуване. Добре, будемо розбиратися з вашою справою, через два місяці чекаю вас тут.

— Дякую за повагу! А вам, дівчата, здоров'я! —говорить чоловік, прямуючи до дверей.

— Ідіть-ідіть уже до Зіни, — говорить йому вслід Сергій Князєв.



“Кидай свою роботу і їдь живи в Рівне! Продай хату. Спасай свою дитину!”

Наступною заходить жіночка років сорока, а за нею фотограф місцевої газети.

— Він зробить пару кадрів і піде, — пояснює Інна Березовська усім присутнім.

— Звичайно, я ж чиновник. Якщо не сфотографуюсь, то не повірять, що я тут був, — жартує полковник.

Зробивши пару знімків, фотограф виходить, а Сергій Князєв ознайомлюється з заявою жінки.

— Чоловік ваш де? — зітхнувши, запитує у скаржниці.

— З чоловіком розвелися. На зароботках був в Росії, мав любовніцу. Вернувся, почав з дому виносити, мене бив, дитину бив… Розвелися.

— Які наркотики донька вживає?

Жінка, опустивши голову, знизує плечима.

— Гроші просить щоденно?

— Ні, вона вже з дому все повиносила. Нема вже шо виносити. Де бере, я не знаю.

— Або краде, або займається проституцією, — сумно, але впевнено констатує поліцейський.

Жінка мовчки погоджується і продовжує розповідь.

— Раніше, коли я в міліції казала, що зрачки розширені, і те, і се, і інші признаки… то ніхто не хотів мені вірити, а зараз…

—Послухайте, як би банально це не звучало, але коли ми народжуємо дітей, ми беремо перед ними певні зобов'язання.

— Ми і в Почаїв з нею їздили, і жили там, і молилися… Півроку протрималася, а потім компанія і знов… І зі школи вигнали, — у жінки на очах з'являються сльози.

Рівненський чиновник поділився рецептом коктейлю власного приготування

— Ясно, наркозалежна. Від мене що треба?

— А що ви можете зробити? — запитує жінка, ніби хапаючись за соломинку.

— Я не знаю, — чесно зізнаєтся полковник.

— Вона пропаде…

— Я не знаю…

—І я не знаю, — плаче матір. — Поки їй самій не дойде.. А коли воно дойде? Коли в койці інвалідом лежати буде?

— Не дійде.

— Я в реанімації працюю, надивилася: бачила, які наркомани спочатку поступають, а які перед смертю уже…

— Послухайте, Ірино Олександрівно (ім'я змінене з етичних міркувань, - авт.), це біда. І крім мами її ніхто не спасе.

— А як?

— Наскільки я знаю, у Рівному є так звана замісна терапія, — розповідає Сергій Князєв. — Її надає якась волонтерська організація, яка допомагає таким дітям. Їх не ізолюють від суспільства, а просто ставлять на облік і дають їм якийсь медикаментозний замінник наркотика. Тобто вони живуть, як і всі, просто в назначений час приходять за дозою. Ось що можу вам порадити. Бо раніше, на прохання таких матерів, ми закривали цих дітей до в'язниці. Комусь це допомагало, а комусь пришвидшувало відхід на той світ. Зараз за зберігання наркотиків ми не садим, за заняття проституцією - теж… Я не буду вам багато зараз розповідати, ми достукаємся до цієї замісної терапії, і вам зателефонують.

— Її примусово треба, вона сама не піде…

— Мамо, послухай…Можна я, як мужик, тобі скажу? То бери кидай свою роботу і їдь живи в Рівне! Продай хату, зніми в Рівному ліжко-місце. В підвалі живи! Спасай свою дитину! Крім тебе її ніхто не спасе!

— А чого не можна примусово? — жінка стоїть на своєму.

— Я - не фахівець. Якщо така процедура є, то я займусь цим питанням. Я вже декілька років не вникав в проблеми наркоманії, в Закарпатті такої біди немає, на сході - там інше.. Тут ви перша до мене звернулися з цим. Я можу вас запевнити, що всю допомогу, яку зможе поліція надати, ви отримаєте.

— А що ви можете зробити, якщо вона вдома не ночує?

— Знайти і доставити додому. А на вас протокол скласти за погане виховання і оштрафувати. Дурня, звісно… Але я вам обіцяю, що ми щось придумаєм.

На Рівненщині держслужбовця судитимуть за хабар

Жінка виходить, а Люда з відділу прийому громадян запитує, що їй підготувати по цьому питанню.

— Зроби так, щоб я про цю дитину не забув,— дає вказівку Сергій Князєв і зітхає, — така біда. Блін, аж зачепило…

Наступним заходить міліціонер у відставці з сусідом.

— Я бувший міліціонер, — відрекомендовується чоловік.

— Бувший — це коли понесли, — поправляє його Сергій Князєв. — А так, бувших не буває.

Чоловік розповідає, що уже кілька років на пенсії, купив земельну ділянку, і біля його хати постійно трапляються ДТП. За його словами, він неодноразово звертався уже до правоохоронців, але отримував лише відписки і хамське ставлення.

—Тут ДАІшник один є, він так себе веде…, — скаржиться правоохоронець у відставці, — А я ж його на роботу приймав!

—Так ви за це і відповідаєте! — говорить полковник. — Це ваша кара тепер. Що виховали, те і маєте.

— Так обідно просто…Приїхав якось з перегаром на виклик. Дитину свою постійно в школу завозить на службовому автомобілі, який на переході припарковує.

Сергій Князєв запитує прізвище правоохоронця, викликає виконуючого на сьогодні обов'язки начальника відділу і дає вказівку перевести того ДАІшника на іншу посаду.

— Від сьогодні він - дільничний інспектор. Наказ буде до кінця дня, іди виконуй. Ввечері доповіси мені.

На Рівненщині шукають спонсорів для унікального проекту "Достойники Рівненщини"

Виконуючий обов'язки начальника відділу прямує до дверей, але його зачіпає скаржник:

— Почекайте-почекайте!

— Тут я командую, — перебиває його Сергій Князєв. — Ви до мене прийшли. А ти (до в.о начальника, - авт.) свободєн, можеш іти!

Міліціонер у відставці просить переговорити пару слів з начальником обласної поліції сам на сам, а ми з Інною і Людою виходимо у коридор.

Повертаємось до кабінету уже з наступною скаржницею — літньою жінкою, яка явно недружелюбно налаштована до правоохоронців і бурчить прямо з порогу:

— Я вже зустрічалася не з однім начальніком. Побачу зараз, шо ще цьой скаже. Садок у мене пропадає через вашу міліцію. Спасібо доблєсній міліції нашій. А якби я була янтарщіця… А я всіх просила, прийдіть подівіться, яка я янтарщіця. А вони помпу забрали в мене і продали.

Сергій Князєв мовчки читає звернення бабці і кудись телефонує:

— Я тут в Сарнах, до мене бабуся прийшла, скаржиться, що мєнти забрали у неї помпу. Ясне діло продали уже десь. Ми можем знайти якусь схожу у райвідділі?

— Нє-нє-нє, — протестує жіночка, — товаріщі мої, так не пойдьот. Хай компенсують грошима, оті ваші…А я з вами граться не буду, вібачте.

— Я ж не з вами говорив, — спокійно відповідає Сергій Князєв, поклавши слухавку.

— Я не можу говорити при свідках. Я дуже погана жінка. Хай дівчата вийдуть, я буду говорить з начальніком з глазу на глаз.

Залишаємо полковника наодинці з “дуже-дуже поганою жінкою” і виходимо у коридор. Там зустрічаємо місцеву журналістку, яка розповідає, що тільки начальники міняються, а скаржники - одні і ті ж.

— Як не прийду - одні і ті ж лиця. Вони зі мною уже вітаються всі, — говорить журналістка.




“Ніхто в Рівненській області не зможе обійти мій підпис”

Після бабці до полковника заходить молода жінка. Розповідає, що у неї в під'їзді живе “замечатєльний сосєд” і творяться чудні речі: по під'їзду ходять різні невідомі люди, у мешканців постійно щось зникає то з помешкань, то з автівок, а з одієї з квартир постійно чути запах ацетону.

— Наркомани у вас живуть, — здогадується полковник.

— Один парєнь. Після паски у мене обікрали квартиру, поки всі були на роботі, а мати з дитиною у дворі гуляли, — жінка розказує ситуацію. — Гроші вкрали, золото винесли… А оце вчора в сусідки з машини речі вкрали.

— Я вам розкажу перспективу цієї справи: грошей ваших уже немає, а золото було в той же день спущене в Рівному чи Львові чи ще десь скупникам, які його одразу переплавили, щоб не можна було ідентифікувати. Зловмисників, якщо ми і знайдем, то тільки за вчинення якогось іншого злочину, і якщо вони при цьому зізнаються в аналогічних злочинах. Нічого вкраденого вам не повернуть. В кращому випадку арештують майно злочинця, продадуть і щось вам відшкодують. Або він відсидить в тюрмі, де буде шити якийсь солдатський одяг за 1000 грн, і 40 відсотків з цього відшкодовувати вам. Де-факто нічого з цього не вийде.

—Сьодні вечером в цьому під'їзді просто буде бунт… Там мужики уже так настроєні проти того наркомана. Сусіди просто бояться жити в цьому під'їзді. І це я ще така псіхічєскі-вмєняєма, а там люди є такі…Вони розорвуть його просто.

— У вашому будинку швидше за все проживає ін’єкційний наркоман, який, щоб не красти в людей, продає наркотики. Арифметика проста: якщо йому вдень треба, наприклад, 2 кубічних мілілітри “ширки”, то для цього треба купити інгредієнти. Тому він виготовляє таку кількість, щоб вистачило і на завтра купити інгредієнтів, і ще й продати якусь кількість. Але цей паскудник розуміє, що якщо вийде продавати на вулицю, то його зловлять мєнти. Розумієте? Треба докорінно дивитися на цю всю проблематику. Поки він не сяде в тюрму, у вас в під’їзді і далі буде відбуватися незрозуміло що. Спочатку буде щось зникати, а, зрештою, дійде до того, що пригрозять увечері комусь гострим предметом і скажуть: «Тьотя знімай цепочку». Це хворі люди. Наркомани. Міліція їх не чіпає. Ось буквально перед вами була жіночка, в якої дочка наркоманка. Вас обікрали наркомани, а у неї дитина наркоманка. І сиділа з бідою такою ж самою, тільки з іншої сторони.

Сергій Князєв радить жінці телефонувати оперу, як тільки наркомани починають кучкуватись у під'їзді. Таким чином буде шанс затримати його за збут наркотиків і посадити до в'язниці.

— За вами — сигнал, за поліцейськими — задокументувати, за прокурором — підтримати арешт, — резюмує полковник.

Останнім, хто заходить на прийом, виявляється ще один відставний міліціонер. Чоловік скаржиться, що у нього вкрали планшет, а заяву про злочин навіть не зразу зареєстрували.

—Поздравляю, вы победили, — каже Сергій Князєв. — Тепер вашу заяву, принаймні, зареєстрували. Загалом 70 відсотків людей незадоволені роботою міліції через некоректні взаємовідносини з боку працівників правоохоронних органів. У поліцейського стоїть черга потерпілих і до кожного треба свій підхід: когось вислухати, комусь води налити, а комусь просто зареєструвати. Я покараю цього працівника за невнесення в реєстрацію, він отримає стягнення. Але для себе ви повинні запам’ятати: це ви учили цих дітей міліцейського життя. Я написав на вашому зверненні, щоб провели службове розслідування про відмову у реєстрації правопорушення. І повірте, ніхто в Рівненській області не зможе обійти цей підпис. І я, як його командир, вибачаюсь за нього.

По закінченні прийому полковник відповідає ще на кілька питань місцевої журналістки, і прямує до Сарненського райвідділу.

P.S. На момент публікації матеріалу наркозалежна дівчинка уже була у лікарні, як і просила мати.