Згідно з даними ЦВК, станом на 1 квітня, за Ігоря Смешка віддали 5.96 відсотків голосів, а це 970 164 виборців, які взяли участь у голосуванні. На Рівненщині рейтинг Смешка становить майже шість відсотків голосів виборців.

Хто ж він цей кандидат і чим відомий?

Ігор Смешко народився 17 серпня 1955 року в місті Христинівка на Черкащині в родині залізничника. Батько — Смешко Петро Іванович. Мати — Марія Миколаївна Щупаківська (Оліфіренко).

У 1972 році Ігор Смешко закінчив Христинівську середню школу № 1.
1972-1977 — навчання в КВЗРІУ ім. С.М.Кірова, отримав спеціальність військовий інженер з радіотехніки
1977-1979 — служба в частині ППО радянських військ в НДР.
1979-1982 — ад'юнктура в КВЗРІУ ім. Кірова.
з 1982 — старший викладач в КВЗРІУ
1988-1991 — докторантура Військової академії протиповітряної оборони, Смоленськ, Росія. Отримав науковий ступінь доктора наук з військової кібернетики.
1991-1992 — керівник науково-дослідного центру Військової академії ПВО ім. А. М. Василевського.
2000 — закінчив Національну академію оборони України, отримав ступінь магістра державного військового управління
2002 — закінчив Київський університет Шевченка, за спеціальністю юрист.



Прослухав спеціальний курс для вищих посадових осіб у сфері національної безпеки «Концепції національної безпеки та державні інститути її забезпечення у демократичному суспільстві» у Вищий школі урядового управління ім. Дж. Кеннеді при Гарвардському університеті (1996).

1997 року в Стокгольмі пройшов спеціальний курс для керівників розвідувальних органів країн — учасниць програми НАТО «Партнерство заради миру» — «Концепції національної безпеки і оборони та система демократичного контролю над Збройними Силами і спецслужбами у демократичному суспільстві» в Національному королівському оборонному коледжі.

У Великій Британії пройшов курс для керівників розвідувальних органів «Організація боротьби з міжнародним тероризмом і роль розвідувальних структур у цій боротьбі».

Вільно володіє українською, російською, англійською, німецькою та французькою мовами.

Військова кар'єра

1972 — початок військової служби.
З 1977 — 1979 — служба в частинах протиповітряної оборони Групи радянських військ у Німеччині.
Січень-серпень 1992 — відповідальний секретар Експертної наукової ради Міністерства оборони України
Серпень 1992 — липень 1995 — військовий, військово-морський, військово-повітряний та аташе з питань оборони України в США
Липень 1995 — квітень 1998 — голова Комітету з питань розвідки при Президентові України
Квітень 1998 — лютий 1999 — заступник голови Комітету з питань розвідки при Президентові України
Червень 1997 — вересень 2000 — начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України
Вересень 2000 — жовтень 2001 — аташе з питань оборони, військовий аташе при Посольстві України у Швейцарії — постійний представник Міністерства оборони України при міжнародних організаціях у Женеві
Листопад 2002 — червень 2003 — заступник Секретаря, Рада національної безпеки і оборони України
Червень-вересень 2003 — 1-й заступник Секретаря РНБО України
4 вересня 2003 — 4 лютого 2005 — голова Служби безпеки України
12 грудня 2005 — звільнений з військової служби.

Голова Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при Президентові України (жовтень 2002 — вересень 2003).



Член Ради національної безпеки і оборони України (вересень 2003 — лютий 2005).

Член Антикризового центру (листопад 2003 — червень 2005).
Політична кар'єра

Член Наглядової ради Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям» (зі січня 2004).

Член Координаційного комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України (березень 2004 — лютий 2005).

З 2006 року — президент Центру стратегічних досліджень та аналізу.

З грудня 2009 року — Голова Всеукраїнської громадської організації «Сила і Честь».


19 квітня 2014 призначений радником Президента України.

8 жовтня 2014 року Президент України Петро Порошенко призначив своїм радником (указ № 759 від 7 жовтня).



30 січня 2019 року зареєструвався кандидатом на пост Президента України (самовисування).

Науковий доробок

Автор (співавтор) понад 100 наукових праць і численних винаходів у галузі проектування головок самонаведення керованих ракет та систем керування високоточною зброєю.
Нагороди та почесні звання

Володар таких звань та нагород:

Медаль «За військову службу Україні» (23 листопада 1998)[10].
Державна премія України в галузі науки і техніки (2004)[11]
Почесний маґістр Об'єднаного інституту розвідки при Національній академії оборони України.

За повідомленням української Вікіпедії, uk.wikipedia.org/wiki.