"Любов нам знадобиться, щоб дочекатися КІНЦЯ і водночас ПОЧАТКУ", - рівнянка про карантин

Рівняни часто діляться своїми думками щодо ситуації, яка склалася зараз в Україні з поширенням коронавірусу. В той час, коли одні зберігають спокій, інші - піддаються паніки. А є ще й ті, які своїми глибокими розмислами надихають на переосмислення багатьох речей.

Серед таких пубілкацій - пост Ірени Боровець, яка тонко відчула душі людей, що вони відсудчувають і що нам усім треба пройти. Рекомендуємо до прочитання, адже воно того варте!




Моя жіноча інтуїція і загострена чутливість, які часто мене підводять і роблять мені проблеми, підказують, що починається дуже не простий час для НАС. (не буду узагальнювати, відчуваєте інакше - заперечте)

Ми усі по зав’язку "насолодились" карантином, бо
❤️ нарешті легально посиділи вдома в період більше, ніж субота-неділя
❤️ навчились «Малювати, як 100 найвідоміших художників усіх часів і народів», малювати краще, ніж вони і, можливо, навіть відпрацювали власну техніку й готові вчити інших. Та немає кого, бо інші вже теж навчились
❤️ зготували усі, страви з ДУЖЕ ВЕЛИКОЇ кулінарної книги, навіть ті, що за нормальних умов видавалися безумством, і вже подумуємо, а чи не зварити зупу і з самого чтива
❤️ наловчились вишивати красиво на обидві сторони полотна лівою ногою із закритими очима
❤️ прочитали нечитане, але давно плановане і навіть інструкції до побутових приладів
❤️ викинули мотлох, або за рекомендацією немудрих переробили його на щось сумнівно потрібне, власне новий мотлох
❤️ зробили вправи, які порадив особистий тренер і віртуальні fitness-авторитети і аматори, для сідниць, пресу, ніг, грудей. Але за об'єм щік все одно переживаємо
❤️ побігали у пошуках маски й антисептика по місту, тисячу разів згадали нудну Марію Іванівну і її уроки праці. Зрештою витягли з нетрів шафи відріз натурального полотнища, який дрімав в очікуванні щасливої години, щоб стати, наприклад, платтячком для внучатки, або її лялечки. Пошили маску-кривульку собі, а потім кращу, кращу, кращу для домашніх і ще з сотню на продаж.
❤️запустили успішно процес онлайн продажу, як не дивно, без проходження курсів "Продавай у мережі як Я", на оплату, яких доводилося рік працювати або брати окремий кредит
❤️ приноровились відкривати одноразову торбинку не послиненими руками в поліетиленових рукавичах. І змінюємо ті рукавички не особливо задаючись глобальним питанням, за скільки часу земля поглине тонни цього капронового захисту
❤️ ми відчули себе супергероями, які дарують, віддають, підвозять, підгодовують і підтримують і це нас окриляє…

Настає інший час, коли гостро відчуваєш:
💔 що лишитися вдома - це НЕ ТВІЙ ВИБІР насправді, а ТВІЙ ВИРОК
💔 що затишна, чисто прибрана оселя, де смачно пахне свіжою випічкою і чути дитячий сміх і де усі вдома – це не завжди вершина блаженства
💔 що іноді тиша гучніша без щоденної робочої суєти від тисячі звуків
💔 що дефіцит є, але чомусь не на полицях магазинів, як ти боявся, а твоєму гаманці
💔 що ти не дуже чекаєш в гості кума-заробітчанина «на пивко»
💔 що настає час платити по рахунках, насамперед комунальних і ці рахунки за спожите значно більші, аніж попередні, які ти отримував, коли користувався компом-туалетом на роботі і руки мив не сто разів на день
💔 що твоя фінансова подушка бажала бути більшою
💔 що, виявляється, пояснити дитині закони фізики, теорему з геометрії і правило правопису, не КОЖЕН тупий, закінчивший педфак, зможе
💔 що театр – це не просто перегляд вистави онлайн, а ціле дійство з вибором дати, покупкою квитків і одяганням сукні/костюму
💔 що усі знають про короновірус більше, ніж він сам про себе, але не знають, або не розповідають, як його вбити
💔 що ти нарешті зумів спланувати свою щорічну відпустку і поїдеш… нікуди
💔 що ми малі малішого, і що Земля прекрасно виживе без нас, але ми без неї ні
💔 що бувають п’ятниці, яких не чекаєш, і понеділки, яких не остерігаєшся
💔 що світ насправді тісний, особливо, коли втікати заради порятунку нікуди
💔 що виклики реальності "покруче" мережевих
💔 що ти більше не думаєш, скільки бактерій знаходиться під обідком твого унітаза і перестав вважати рот найбруднішим місцем свого тіла
💔 що звик вставати зі сходом сонця, але хотів би згадати, як ненавидіти будильник, який кличе на роботу
💔 що перестав іронічно, а може й зневажливо дивитись на касирів і кондукторів, і вже бачиш німб над їх головою
💔 що уважніше слідкуєш за статистикою МОЗ, аніж Міноборони
💔 що пік епідемії, який для закордону стає історією, для твого народу - близька реальність

Кажуть, пік епідемії по-український припаде на другу половину квітня. Ми думали, що все скінчиться, так неочікувано, як почалося. Ба ні… Тому настає час РЕАЛЬНОГО виходу з зони комфорту, який під силу не усім. Бо світ заквітне і сонце невмолимо тягнутиме за межі безпечного цегляного периметра.

Тому, важливо
💓 розподілити власні моральні і матеріальні ресурси
💓 спитати в знайомих, не як справи і чого ти навчився на карантині, а чи є ЗА ЩО йому купити їсти
💓 перестати повчати інших, як їм жити, щоб не заразити інших, а дбати, щоб шлях зарази обітнувся на моїй пильності і обачності
💓 зрозуміти, що карантин – це не відпустка, це час суспільно важливої праці
💓 з терпінням і розумінням сприйняти знервованого ізоляцією ближнього
💓 ділитися власними думками, а не gif-ками і мемами
💓 віднайти шарм у сваволі нестриженої шевелюри, роздивитись красу відростаючих, твоїх, справжніх нігтях звільнити погляд від полону вчеплених вій
💓 у період Великого посту віднайти рецепт приготування серця, а не ультрамодного салату . а на Великдень віднайти слова в душі, а не листівку в неті
💓 щоб каратин, що навчив нас МИТИ РУКИ, НЕ РОЗУЧИВ ПОДАВАТИ їх
💓 усвідомити що це не Бог допускає, а ми самі впевнено прямуємо до самознищення, коли легковажимо і тупаємо, щоб «відкрили ринки», зняли заборони, відмінили закони і дозволили жити як нам хочеться.

🌹У квітні важливо БУТИ. Просто БУТИ ЛЮДИНОЮ, яка здатна ЛЮБИТИ. Бо саме ця любов нам знадобиться, щоб дочекатися КІНЦЯ і водночас ПОЧАТКУ.

❗️Дам собі обіцянку, що дам руку, підставлю плече, обійму серцем, буду лагідний і терплячий, не відмовлю вдесяте зробити комусь чай і почитати казку, навіть дорослому, відкрию вуха й очі, буду готовий, що може, комусь поряд стане нестерпно важко "дихати".