Нерідко в іконографії апостол Іоан зображується лагідним, величним і духоносним старцем, з рисами дівочої ніжності, з печаткою повного спокою на чолі та глибоким поглядом споглядальника невимовних одкровень. Інша головна особливість духовного вигляду апостола відкривається через його вчення про любов, за яке йому по особливому засвоєно найменування Апостола любові. Дійсно, любов'ю пронизані всі його писання, основна думка яких зводиться до поняття, що Бог у Своєму єстві є Любов (1 Ін. 4, 8). В них він зупиняється переважно на проявах невимовної любові Бога до світу і людини, на любові свого Божественного Вчителя. Він постійно умовляє учнів до взаємної любові.

Служіння Любові - весь життєвий шлях апостола Іоана Богослова.

Йому були властиві спокій і глибина споглядання в поєднанні з гарячою вірністю, ніжна і безмежна любов з палкістю і навіть деякою різкістю. З коротких вказівок Євангелістів видно, що він був надзвичайно палкої натури, сердечні пориви його іноді доходили до такої бурхливої ревності, що Ісус Христос змушений був стримувати їх, як незгодні з духом нового вчення (Мк. 9, 38 - 40; Лк. 9; 49 - 50: Лк. 9, 54 - 56) і назвав апостола Іоана та його рідного брата Якова "синами грому" (Воанергес). У той же час він виявляє рідкісну скромність і, незважаючи на своє особливе положення серед апостолів як учня, якого любив Ісус, він не виділявся з низки інших учнів Спасителя.
Відмінними рисами його характеру були спостережливість і сприйнятливість до подій, пройняті тонким почуттям послуху волі Божій. Отримані ззовні враження рідко виявлялися в його слові чи дії, але сильно і глибоко проникали у внутрішнє життя святого Апостола. Завжди чуйний до інших, він вболівав серцем за тих, хто гине. Апостол Іоан з побожним трепетом слухав богонатхненне вчення свого Вчителя, сповненого благодаті та правди, у чистій і піднесеній любові споглядаючи Славу Сина Божого. Жодна риса із земного життя Христа Спасителя не вислизнула від проникливого погляду апостола Іоана, жодна подія не пройшла, не залишивши глибокого сліду в його пам'яті, тому в ньому зосередилися вся повнота і цілісність людської особистості. Таку же цілісність мали і думки апостола Іоана Богослова. Для нього не існувало роздвоєності. На його переконання, де немає повної відданості, там немає нічого. Обравши шлях служіння Христу, він до кінця життя здійснював його з повнотою та неподільної послідовністю. Апостол Іоан говорить про цілковиту відданість Христу, про повноту життя в Ньому, тому і гріх розглядається ним не як слабкість і пошкодженість людської природи, а як зло, як негативне начало, цілком протилежне добру (Ін. 8, 34; 1 Ін. 3, 4; 1 Ін. 3, 8 - 9).

На його думку, можна належати або Христові або дияволові, середнього, невизначеного стану бути не може (1 Ін. 2, 22; 1 Ін. 14, 3). Тому він служив Господу з безроздільною любов'ю і самовідданістю, відкидаючи все, що належить споконвічному ворогу людини, ворогові істини і родоначальнику брехні (1 Ін. 2, 21 - 22). Чим сильніше він любить Христа, тим сильніше ненавидить антихриста; чим більше він любить істину, тим більше ненавидить неправду, - світло виключає пітьму (Ін. 8, 12; Ін. 12, 35 - 36). Цим проявом внутрішнього вогню любові він свідчив з особливою силою духу про Божество Ісуса Христа (Ін. 1, 1 - 18; 1 Ін. 5, 1 - 12).

Апостолу Іоану було визначено висловити останнє слово Божественного Одкровення, що вводить в найпотаємніші таємниці внутрішньої Божественної життя, відомі тільки вічному Слову Божому, Єдинородному Сину.

Істина відображена в його розумі і слові, бо він відчуває і серцем осягає її. Він споглядає вічну Істину і як бачить, так і передає своїм улюбленим чадам. Апостол Іоан просто стверджує або заперечує і завжди говорить з абсолютною точністю (1 Ін. 1, 1). Він чує голос Господа, що відкриває йому те, що Сам Він чує від Отця.

Богослів'я апостола Іоана знищує межу між сьогоденням і майбутнім. Спостерігаючи справжнє, тимчасове, він не зупиняється на ньому, а переносить свій погляд до вічного в минулому і до вічного в майбутньому. І тому він, закликаючи до святості життя, урочисто проголошує, що "кожен, хто родився від Бога не згрішить" (1 Ін. 5, 18; 1 Ін. 3,9). У спілкуванні з Богом істинний християнин причетний до життя Божественного, тому майбутнє людства відбувається вже на землі. У викладі і розкритті вчення про Домобудівництво спасіння Апостол Іоан Богослов переходить в область вічно справжнього, в якому Небо зійшло на землю і оновлена земля висвітлюється Світлом Небесної Слави.

Так галилейський рибалка, син Зеведея, став Богословом, який сповістив через Одкровення таємницю світобуття і долі людства.

Святкування 8/21 травня Святому апостолу Іоану Богослову встановлено Церквою на згадку про щорічне сходження в цей, день на місці його поховання найтоншого рожевого праху, який збирали віруючі для зцілень від різних хвороб.

підготував протоієрей Миколай Капітула,магістр богослів’я, викладач РДС,
клірик Покровського собору, м. Рівне.