Подати
оголошення

Ресторан Манхеттен
05.10.2020, 16:29

Утопія Леоніда Кравчука?

В утопії, як окремому жанрі літератури, найчастіше описується ідеальне або наближене до нього суспільство чи держава. Поняття «утопія» вперше з’явилось у творі Томаса Мора «Утопія» (так він називав острів, на якому було створено ідеальне суспільство).
Сьогодні «утопія» – різновид соціальної фантастики, для якого характерним є те, що автор переконує читачів у правильності висловлених у творі суспільних проєктів та ідей.

Щось подібне ми почали спостерігати після приходу до влади В. Зеленського та його команди. На виконання своєї головної передвиборчої обіцянки – швидкого завершення війни на Донбасі, Зеленський почав тасувати свою переговорну команду в Мінську. Несподіваних призначень було достатньо – із політичного небуття до великої політики вернулися перший Президент України Л. Кравчук та перший прем’єр-міністр незалежної України В. Фокін.

З цього моменту українська делегація в Тристоронній контактній групі (ТКГ) пропонувала різні варіанти мирного врегулювання війни на Донбасі. Так, 5 листопада цього року голова української делегації в ТКГ Леонід Кравчук заявив, що українська сторона підготувала «План спільних кроків», який збирається представити на майбутніх переговорах в Мінську. Багато ЗМІ охрестили цей документ «планом Кравчука», а політикум та суспільство традиційно розділилося в його сприйнятті.

Що собою представляє «План спільних кроків»?

Перше, що варто відмітити – в публічному просторі немає жодних деталей цього документу. Все що ми можемо обговорювати міститься в короткому інтерв’ю
Л. Кравчука агенції «Інтерфакс-Україна». Серед основних пропозицій варто виділити такі:
1) повне припинення конфлікту і демілітаризацію на початку 2021 року (всі збройні формування, найманці, озброєння мають бути виведені з території ОРДЛО, незаконні збройні формування повинні бути розпущені);
2) чітко врегулювати питання відповідальності для осіб, які брали участь у подіях, пов’язаних з війною на Донбасі (з боку незаконних збройних формувань), і недопущення покарання для тих, на кому немає провини за вчинення злочинів;
3) негайно забезпечити повний і безумовний доступ міжнародних організацій, до всіх утримуваних осіб (з подальшим обміном «всіх на всіх» не пізніше 15 грудня 2020 року);
4) спостережна моніторингова місія (СММ) ОБСЄ повинна мати безпечний доступ до всієї території України, щоб виконувати свою місію (збільшення чисельного складу СММ ОБСЄ на 1500 людей);
5) забезпечення повного контролю України / СММ ОБСЄ над конкретними ділянками українсько-російського кордону;
6) проведення в окремих районах Донецької та Луганської областей місцевих виборів 31 березня 2021 року;
7) створення Вільної економічної зони в рамках реалізації особливого порядку місцевого самоврядування в ОРДЛО ( повинна діяти орієнтовно до 2050 року);
8) організація наступної зустрічі лідерів держав «нормандського формату» до кінця 2020 року.

Чи є реалістичним «план Кравчука»?
Це головне питання, яке ми повинні собі ставити, оцінюючи запропоновані ініціативи. Досвід попередніх подібних пропозицій дає можливість спрогнозувати реакцію і дії всіх учасників переговорного процесу в Мінську. Схема приблизно така: хтось з українських представників ТКГ пропонує новий план завершення війни на Донбасі. Після цього відбувається бурхлива реакція (в Україні, Росії та ОРДЛО): заяви й пропозиції коментують та обговорюють експерти, політики, прості громадяни. Хтось бачить в нових пропозиціях зраду, інші – небезпечні плани ворога. В підсумку, жодних змін у питанні завершення війни не відбувається, і зрештою все з часом забувається.
Імовірність такого сценарію щодо запропонованого «Плану спільних кроків» досить висока. В Україні скепсис щодо реалістичності згаданих кроків, інтегровано можна знайти в словах Михайла Забродського, члена фракції «Європейська солідарність», який зазначає, що це просто чергова спроба продемонструвати хоч якусь активність в ТКГ. Навіть більше, так званий «план Кравчука» є нічим іншим, як міксом з усіх пропозицій, які до цього вносились або окремо, або комплексно.

Ще далі в своїй критиці, пішли представники так званих «днр/лнр» та Росії. Зокрема, міністр зовнішніх справ РФ Сергій Лавров заявив, що Берлін і Париж потурають Україні в підриві Мінських угод і тим самим вчиняють «зраду». Лавров відмітив, що ініціатива керівника української делегації в ТКГ Леоніда Кравчука «повністю підриває Мінські домовленості і яка має одну єдину мету» – зібратися на новий саміт Нормандського формату. Таку ж думку висловив представник Росії в Тристоронній контактній групі Борис Гризлов, «поданий Україною «план Кравчука» щодо врегулювання військового конфлікту на сході країни суперечить Мінським угодам. Гризлов назвав проєкт плану «імітацією переговорного процесу».

Отже, запропонований новий план врегулювання конфлікту на Донбасі спрямований на спробу перехопити ініціативу в переговорному процесі, заставити Росію та представників так званих «днр/лнр» шукати виправдання своїм подальшим діям і пояснювати, чому вони вчергове відмовляються від мирного завершення війни. Важливим цей документ є також в контексті підтримки міжнародної коаліції України (насамперед Франції, Німеччини та США), яким ми вчергове демонструємо свої прагнення нарешті завершити конфлікт на Донбасі. Цього разу серед адресатів немає українського суспільства – хтось уже давно зневірився у будь які спроби мирного врегулювання, інші усвідомлюють – ключ від війни знаходиться в руках того, хто її розпочав.

Кардаш Сергій
викладач кафедри політології та національної безпеки,
Національний університет «Острозька академія»