Львів'янка Христина Соловій - дівчина, що змусила плакати Святослава Вакарчука [+ІНТЕРВ'Ю]

Дівчина заспівала на пісенному конкурсі старовинну лемківську пісню "Горе долом", і зал вибухнув оплесками. Після короткого спілкування з суддями, Христина обрала собі в тренери Славка Вакарчука. Львів’янка настільки вразила музиканта, що той не стримався і заплакав.

Портал "Яскраво" пропонує вам бліц-інтерв’ю з Христиною.

Христино, декілька слів про себе.

- Народилася в Дрогобичі, чим дуже пишаюся :) Після вступу на українську філологію переїхала до Львова з родиною. Тут почала серйозніше займатися музикою. Три роки співала у хорі "Лемковина". Окрім цього часто відвідувала літературні вечори, театри. Знайомилася із цікавими людьми: поетами, художниками, музикантами, акторами. Загалом, то був період мого, так званого, окультурення Львовом :)



- Твій виступ на “Голосі Країни” вразив багатьох людей по всій Україні. Ти сміливо заявила про те, що хочеш робити українську музику і ніколи не погодишся співати російську попсу. Звідки така принципова позиція?

- Для багатьох українців будуть зайвими мої пояснення. Це ж очевидно. За останні декілька років українська публіка дуже виросла духовно. Великою мірою це пов’язано із доступом до мережі інтернет. Люди самі обирають що слухати. Але більшість таки потрапляють у "попсове сільце", тобто слухають те, що лунає з радіостанцій і телебачення. В якийсь момент мені захотілося, якщо й не змінити цю ситуацію, то бодай зробити якийсь крок у цьому напрямку. І я пішла на "Голос Країни".





- Як тобі працюється зі Славком Вакарчуком? Всі ми знаємо його як талановитого музиканта. Що можеш сказати про нього, як про людину?

- Святослав часто каже, що він не актор і не вміє грати ні на сцені, ані в житті. І я з впевненістю скажу, що це, направду, людина неймовірної щирості і доброти. Такого, як ми бачимо його на сцені, мені пощастило знати його і за лаштунками.



- Який наступний етап після твоєї участі в "Голосі Країни". Всі забудуть про Христину Соловій чи ні?

- Як правило усе заплановане не часто здійснюється, тому не буду загадувати наперед. А те, чи забудуть мене, чи будуть пам’ятати покаже час:)

- Про що ти мрієш, чого прагнеш?

- Що стосується музики, то я хотіла би записати альбом лемківських пісень у цікавих обробках. Бачу, що людям це потрібно. Хотілося б більше подорожувати... Париж - давня мрія ...)