подати
оголошення



28.11.2014, 21:50

Подвиг героя з Рівненщини полковника Ігоря Гордійчука

Підполковика Ігоря Гордійчука Президент Порошенко нагородив особисто

Полковник Збройних сил України, офіцер Головного командного центру Генерального штабу Герой України Ігор Гордійчук є уродженецем села Залізниця Корецького району Рівненської області. Він очолював загін спецназу під час виконання завдань в тилу противника, одним з перших взяв вершину Савур-могили.
Після важкої черепно-мозкової травми Ігорю Гордійчуку потрібна медична допомога. Волонтери та усі небайдужі просять допомогти Герою.

ЯК ДОПОМОГТИ ІГОРЮ ГОРДІЙЧУКУ

Велику мужність Ігор Гордійчук проявив, коли очолював загін спецназу під час виконання завдань в тилу противника, одним з перших взяв вершину Савур-могили. Протягом 12 діб у серпні розвідники Гордійчука утримували контроль над Савур-могилою, відбиваючи нічні штурми бойовиків. Полковник був неодноразово контужений, але позицій не покинув.

Про подвиг полковника "Сумрака" розповів "РВ" майор Олександр Гайн:

12 серпня розвідники Гордійчука із групи спеціального призначення «Крим» прорвалися на Савур-могилу, перебрали контроль над спостережним пунктом на її вершині та розпочали коректування артилерійського вогню. Для знищення українського загону використовуються російська артилерія та загони найманців з бронетехнікою. Постійними артнальотами виведена з ладу система зв'язку, Гордійчук продовжував коректувати вогонь по телефону; майже щоденно відбувалися штурми терористами Савур-могили. Гордійчук був неодноразово контужений, позицій не покинув, тільки в бліндажі «відключався», потім знову приступав до виконання обов'язків. Було відбито 6 нічних штурмів. 18 серпня запланована ротація захисників Савур-могили, операцією керував полковник Петро Потєхін, на той час український загін від ближніх підрозділів відділяло понад 30 кілометрів. Потєхін повів на Савур-могилу 8 вояків 25-ї повітряно-десантної бригади та 17 добровольців-розвідників 4-ї роти 42-го батальйону тероборони підполковника Олександра Мельниченка, до них приєдналася група артилерійських коректувальників, з ними рухався БМП 28-ї механізованої бригади та БТР 3-го полку спецназу.

Після ротації групи «Крим» Гордійчук лишився на Савур-могилі та продовжував коректування вогню. 19 серпня під час масованого нальоту полковник Потєхін важко поранений, загинув десантник, поранених евакуювали. 20 серпня під час артнальоту й атаки знекровлений підрозділ 51-ї бригади відходить з Петровського, коректування велося по мобільних телефонах, з цього дня прикордонний район практично був зайнятий російськими військами. Захисники Савур-могили знаходилися в повній ізоляції — до найближчого українського підрозділу було 40 кілометрів.

Вдень 23 серпня російські війська починають наступ на південному відтинку фронту сектора «Д», 24-го вранці «Сумрак» продовжував передавати дані про просування ворожих сил, однак українська артилерія вже не могла ними скористатися — їй прийшлося відійти від Савур-могили під російськими ударами. 24 серпня відбувається черговий штурм висоти, танки стріляли прямим наведенням, кавказькі найманці атакували оборонців Савур-могили, атака відбита із чисельними втратами противника.

Бійці говорили Гордійчуку про недоцільність утримання висоти в аж такому глибокому тилу противника, однак він не збирався відходити без наказу. Наказ про відхід надійшов пізно ввечері 24 серпня, на той час Савур-могила була в щільному кільці — машина 3-го полку спецназу, котра прорвалася для порятунку поранених, була розстріляна російськими найманцями в Петровському. Пораненого Івана Журавльова полонили, решту ранених найманці добили; загинув Темур Юлдашев («Тренер»).

Гордійчук віддає наказ про відступ вночі, 25 серпня, після 12 діб оборони Савур-могили; група з оточення виходила ночами, рухалися до найближчих українських підрозділів. На той час це було вже оточене російськими військами угрупування сектору «Б» генерала Хомчака під Іловайськом. Група пройшла по ворожих тилах близько 60 кілометрів та приєдналася до українських військ під Многопіллям.

29 серпня група полковника Гордійчука разом з рештою оточених українських сил йде на прорив. Під час руху в вантажівці, де знаходилися Гордійчук і сержант Сергій Стегар, було відкрито артилерійський та мінометний вогонь, в кузові стався вибух, автомобіль загорівся. Через надто щільний вогонь противника до полковника супроводжуючі підійти не могли, він зміг вибратися сам, йому зробили перев'язку — великий осколок потрапив в потилицю, незахищену каскою. Полковник намагався керувати боєм, зривав пов'язку, від втрати крові лишився безсилим; російські десантники полонили Гордійчука (непритомним), Стегаря та ще кількох бійців. Полонених зібрали в полі, лишивши окремо Гордійчука та заборонивши надати допомогу — мовляв, він й так швидко «дійде». Однак він вижив; через два дні його доставили в Дніпропетровську лікарню ім. Мечникова. З 1 вересня полковник знаходиться в реанімації нейрохірургічного відділення, переніс кілька операцій, стан залишається тяжким.

Статті до теми:

Полковник з Рівненщини отримав звання Герой України


Рівне: батальйон "Горинь" матиме представників у Рівнераді


Коментарі:




Бесплатка
Останні новини


Новини партнерів