Рівненський інформаційний портал OGO.ua

подати
оголошення

28.03.2016, 21:20

Тучинський підприємець пише вірші про війну та "патріотів"

Микола Прокопюк - автор багатьох проникливих віршів про жахливі події, які відбуваються в Україні, про героїв, які відважно захищають нашу державу, та про справжній патріотизм, що живе у наших серцях. Цього разу поет поділився з нами кількома новими проникливими віршами.
Рівненський поет написав "Лист братові в Росію"

Він – патріот

Він – патріот. У вишиванці модній,
З пришпиленим тризубом в лацкані,
Поголений, лискучий, благородний –
Зустрівся на дорозі він мені.

Він – патріот. Він б’є себе у груди
На мітингах, і так – межи людей.
Пускає в очі всім липку полуду.
Бо демагог, брехун і фарисей.

Він – патріот. Така його робота.
Собі усюди хоче більше прав.
Усім під ніс настирно тиче фото:
«Я на Майдані, бачите, стояв!»

Він – патріот. До діла закликає:
«А ну, давай! Зметемо все! Мерщій!»
Когось вперед у спину випихає,
А нишком сам поглядає в кущі.

Він – патріот. Він буде всім казати:
«Вперед! Бо Батьківщина у вогні!»
…Хай інші йдуть Вітчизну захищати –
Мої сини побудуть при мені!..

Він – патріот. Тоді як вся країна
Збирала по копійці на війну –
Він по курортах, бач, на відпочинок
Тихенько на «заслужений» майнув.

Він – патріот. Як десь відкриє рота –
Гоніть! Нехай світ за очі біжить!
Храни нас всіх від того «патріота».
І Україну, Боже, бережи.

Рівненський поет пише зворушливі вірші про події в Україні

Я не можу судити Бога

Я не можу судити Бога,
І ніколи б цього не посмів.
Та коли у останню дорогу
Проводжаю кращих синів –

Хочу просто Йому кричати:
«Справедливість Твоя – ДЕ?!
Коли сина єдиного мати
У сиру могилу кладе?»

І коли сивочолий батько
У безмежжі біди занімів…
Чуєш, Боже, це вже занадто –
Хоронити батькам синів!

…Вкотре думаю – значить, треба,
Мабуть, Твій верховний наказ,
Що в свої батальйони в небо
Забираєш кращих із нас.

…Знову «Кача» пливе над краєм,
Мерехтять у руках свічки.
Ми дітей своїх проводжаєм
У небесні сотні й полки.

***

Налетіла орда із північних окраїн,
Двоголовий орел нагострив пазюрі.
Закривавлене сонце над степом ридає,
Їдкий дим із пожарища замість зорі.

Стогне ранами чорна земля у воронках,
Над простором донецьким кричить вороння.
Пошматований мир. Пошматоване сонце.
Пошматовані землі, і люди, й броня.

Двооглавлений зайда прихиженим оком
Поглядає на наші квітучі поля.
Чорний чобіт орди. Під броньованим кроком
Стугонить закривавлена рідна земля.

Все хотів скуштувать української крові,
Двоголовий дволикий північний ханжа.
Обнімав, цілувався і клявся в любові,
За спиною тримаючи тихо ножа.

Захлинешся. Удавишся. Поперек горла
Стане кісткою наша свобода тобі!
Ми єдині і сильні, ми мужні і горді,
І тобі не здолати нас в цій боротьбі.

Начувайся, двоглавий! Ти чуєш, дволикий -
Вимітайся в прогнивше осине кубло.
Ми - народ. УКРАЇНЦІ. Величні й великі.
А для світу ти просто - маленьке х**ло!

Статті до теми:

Вірші про боротьбу українського народу


Вірші про війну на сході та мужніх героїв АТО


Кращі вислови Святослава Вакарчука про Україну



Коментарі:

Загрузка...
Останні новини
Новини партнерів