Вірші про боротьбу українського народу

«Правда життя»

Так вже багато сказано правдивих слів,
Про те, чого душа бажає.
Та схаменіться, я прошу, не гнівайте богів!
Потроху мене смуток огортає…

Так вже багато зроблено нечесних справ,
Таких, які життя забрали.
Чому ж виходите за рамки всіх оправ?
І вашу совість розікрали?

Ой, люди, озирніться, подивіться навкруги,
Опам’ятайтеся, благаю, ще не пізно!
Адже, добро ще має шанс перемогти,
І відплатити ворогові грізно!

Яра Щербак

Вступ-2015: як за 2 дні ви можете підготуватись до вступу на журналістику [Фото+Відео]

«Реквием»

Как низко опустился мир в моих глазах,
После того, как потрепала жизнь не хило.
И сердце ноет и душа в слезах,
Дай Бог забыть нам тяжесть тех души архивов.

Как выросло презрение к моим вождям,
После того, как кровь умыла летописи дней.
«Жизнь станет лучше!» – зазывали нас твердя.
Но не вернут мне их слова моих друзей.

Я с ужасом могу припомнить крики дней
Когда рыдало небо с пеплом вперемешку,
Нам, ведь, видней, мы не оденем вновь цепей!
Мы не потерпим вслед нам, сотую насмешку!

Я не слуга! Представьте себе, тоже человек!
Я, ведь, хочу лишь малого – жить в мире пред крестом.
Но если вдруг… тайком не совершу побег,
Спугнуть меня удастся вам с трудом.

Я не смогу, просто как трус, поджав хвоста
Бежать от долга, чести гражданина.
И пусть, и даже если, дальше темнота,
Я смело пойду в бой, крича «За Україну!»

Яра Щербак

«Я не здамся без бою!»

Я не здамся без бою, - стрілятиму!
Хто впізнає мене, - утікатиме,
Закарбуй в своїй пам’яті ватяній,
Я не здамся без бою, - стрілятиму!
Не дивись, що я жінка, - стоятиму!
У мішень я не гірше влучатиму,
Ой тікай хлопче краще, - не гратиму.
Більше добрих цих слів не казатиму.
Поки шанс є у тебе, - здавайся,
Який толок померти собакою,
Що у відповідь жалібно гавкає?
Ох же ж хлопче, зі мною не грайся.
Ти хоч знаєш за що ти життя кладеш?
Ти роззуй оті очі засліплені,
Не врятують купюри скривавлені,
Коли в час з п’єдесталу впадеш.
Ой послухайте пане, добродію.
Ой не варто нас тут хоронить,
Вам «пайки» міністерські ділить,
Куштувати на свято амброзію.
Лоскотати лиш можна фантазію,
Та і то в віці страшно у вашому,
Воювати з Вкраїною молодшому,
Не давали лиш плани на Грузію?
Та вже ж край мій рідненький не здасться,
Який би заклик довкруг не лунав,
Вас до цього не раз вже прогнав,
І без сумніву, в соте теж вдасться!

Яра Щербак

«Полеглим захисникам»

Вибач мамо, я більш не вернуся додому,
Ти не плач, чого варта срібляна сльоза?
Таж тепер вороги не перейдуть кордону,
Хоч і тіло моє зберігає труна.

Не сльозися рідненька, зосталась одна…
Я поїхав не вмерти, а дати життя,
Аби наша держава – Україна ясна,
Змогла жити та знов лаштувати буття.

Повертав я і мову свою солов’їну,
Повертав шелест кленів в ранковім гаю,
Повертав ту зажуру, знесилу Вкраїну,
Хай же люди згадають про єдність свою.

Хай піднімуться разом, поможуть хто чим,
Хай зберуться на захист себе і життя,
Нехай ворог поверне додому ні з чим ,
І моя нехай смерть не впаде в забуття.

Та матусю, журитись не треба, не плач,
Повернусь я пташиною знову до тебе,
Я с тобою, тепер наче твій наглядач,
Я вернусь, стану янголом твоїм у небі.

Яра Щербак

Статті по темі:


Вірші про війну на сході та мужніх героїв АТО

Кращі вислови Святослава Вакарчука про Україну