Якщо ви надумали знищити Світлану Богатирчук-Кривко як політика чи чиновника — полишіть цю справу. Безнадійно. Вже багато разів ті, хто її недолюблюють, потирали руки та раділи, мовляв, цього разу кар’єрі Світлани Кирилівни кінець. І щораз вона піднімалась після поразки й відроджувалась на не менш впливовій посаді. Мабуть, саме тому дехто позаочі її називає “Фенікс”.
Багато років Богатирчук-Кривко була гуманітарним замом при міському голові Вікторі Чайці. Після його смерті вирішила й сама спробувати сісти у мерське крісло, але програла Володимиру Хомку. Більше того, за місяць після виборів вона втратила й посаду заступника міського голови. Тоді всі вирішили, що на кар’єрі жінки можна ставити “хрест”. Однак… Вже за кілька місяців її призначили начальником головного управління Держкомзему у Рівненській області. І дарма, що педагогічна освіта не дуже підходила для цієї посади. Світлана Кирилівна пішла вчитись і заочно здобула необхідний новому статусу фах.
На минулих виборах Богатирчук-Кривко пішла продовжувати мандат депутата Рівненської міської ради. Очолила виборчий список Народної партії, паралельно балотуючись на мажоритарному окрузі “Північного” мікрорайону. В її перемозі там майже ніхто не сумнівався. Але місцевий батюшка-регіонал виявився ближчий тамтешнім виборцям. Здавалось, от тепер можна забути про депутатство. Але…
Очолювана нею партія “на грані фолу” долає виборчий бар’єр й отримує один депутатський мандат в Рівнераді. І знову Світлана Богатирчук-Кривко залишила “з носом” своїх ворогів. Знову вона у міській раді і вже втретє чіпляє на лацкан свого стильного жіночого піджака депутатський значок.
Більше того, її чоловік Михайло Кривко став першим заступником голови Рівненської обласної ради. А це, очевидно, ще більше додало ваги жінці.
А ще їй продовжили мандат представника України в Раді Європи. Одним словом, як би не складались обставини, Світлана Богатирчук-Кривко наче птаха-фенікс відроджується з попелу, набуваючи ще більше ваги, потрібних зв’язків та впливу.
