Міський голова Рівного — людина наскільки прагматична, настільки й вразлива. І перша, і друга риси виявились одразу після його приходу на посаду мера. Сповідуючи винятково ринкові підходи в управлінні міським господарством, він тут же зробив чітку ставку на залучення інвестицій і приватного бізнесу в різні галузі життя обласного центру.
А от до рівня публічності, адекватного новій посаді, колишньому директору “Рівнеоблводоканалу”, за власним зізнанням, довелося звикати важко. Час від часу Володимиру Євгеновичу здається, що критичні репліки в ЗМІ — це “старання” конкурентів, а не звичайна складова інформаційного простору.
Хоча конкурентів у Володимира Хомка сьогодні, прямо скажемо, немає. Якби не вибори до Рівнеради, він міг би взагалі взяти відпустку й насолодитись впродовж кількох тижнів спогляданням життя якої-небудь європейської країни, де ринкові механізми в комунальному господарстві функціонують давно й бездоганно. Але не виходить: треба провести до Рівнеради нікому до того не відому партію, яка стала для Хомка технічною платформою для висування перевірених людей.
З притаманним йому прагматизмом Володимир Євгенович сам зізнався, навіщо йому цей політпроект — такий, мовляв, закон: кандидатів у депутати можна висувати тільки від партій, от і знадобилась “незаплямована” політична сила. (Кимось, зауважимо, свого часу дбайливо зареєстрована, напевно, саме для подібних випадків). А з властивим йому консерватизмом — іде на вибори з тією самою командою і обіцяє не переписувати програму. Ось тільки намагання провести свій політпроект і в обласну раду — консервативним не назвеш. Тут більше підходить інше слово з лексикону Володимира Хомка — креативно. Як білборди з літерою Ї, що рекламують політичне “дітище” мера.
