Поки що майбутні власники майже двохсот бутиків рекордними темпами проплатили будівництво вже майже завершеної п’ятиповерхівки, яка стане частиною підземного комплексу. Але добре справа просувається лише з торговельними площами. Де взяти кошти на добудову приміщення для поліклініки №2 на вулиці Драгоманова або ж знайти 12 мільйонів на ЗОШ №14 на Басовому Куті — в управлінні архітектури не знають.
— Ми зможемо дозволити собі пам’ятники Марії Несвіцькій та Уласу Самчуку, Квітковий бульвар від кафе “Торнадо” до “Андріївського” ринку і реалізувати ще низку прекрасних ідей, які я виклав на ста п’ятдесяти сторінках програми “Рівне-2003”, — каже Микола Пасічник, — але лише в тому разі, коли… знайдемо золото Полуботка. Наразі ж до кінця року ми здаємо дев’ятиповерхівку на виїзді до Луцька, а в другому кварталі 2003-го — сусідній п’ятиповерховий будинок, куди переселимо мешканців з бараків “Рівнешляхбуду”.
А ще п’ятнадцятого числа до Рівного приїдуть німецькі підприємці, які беруться в рамках програми з енергозбереження утеплити два будинки — панельний та першу міську дев’ятиповерхівку на майдані Незалежності, 1. З найголовнішим же здобутком міське управління архітектури можна привітати уже зараз: генеральний план Рівного, про необхідність затвердження якого так довго говорили… (та хто тільки не говорив!), нарешті завершений і чекає у проектному інституті ДІПроМіст. Міському бюджету він обійдеться майже у чверть мільйона гривень, але якщо цю суму розділити на п’ятдесят років (саме на такий термін план і розрахований), то вийде дешево. Дешево і сердито.
