Валерій родом із села Бокійма Дубенського району Рівненської області. Його військова історія почалася задовго до 24 лютого 2022 року.
У 2015–2016 роках він уже був на фронті — служив у зоні АТО у складі 40-ї артилерійської бригади на посаді водія. Тоді, як і для багатьох, війна стала різким розривом із мирним життям, але й важливим досвідом, який залишив глибокий слід.
Повернення до цивільного життя і свідомий вибір
Після служби Валерій на певний час повернувся додому — працював, дбав про родину, намагався жити звичайним життям. У цивільному житті він був агрономом — людиною, яка звикла працювати з землею, чекати результату і відповідати за кожен етап своєї справи. Саме ці риси згодом стали визначальними і на війні.
За місяць до початку повномасштабного вторгнення Валерій підписав контракт із Збройними Силами України — свідомо і без ілюзій.
Позивний, який говорить сам за себе
Позивний «Агроном» з’явився ще у 2015 році й прижився одразу. Без пояснень і пафосу — побратими відчули його характер: уважний, витриманий, відповідальний. Як у полі, так і на фронті він розуміє ціну часу і помилки.
Війна тоді і тепер
Події 2015–2016 років Валерій згадує як одні з найважчих. Часті обстріли, постійні «прильоти», напруга, яка не відпускала ні вдень, ні вночі. Саме тоді він усвідомив, що логістика і техніка на війні інколи вирішують більше, ніж зброя.
Порівнюючи ту війну з теперішньою, військовий говорить прямо: сьогодні значно важче. Дрони, високі технології, інтенсивність бойових дій зробили війну ще небезпечнішою.
Донеччина і родина — головні точки на мапі життя
За роки служби Валерій двічі опинявся на Донеччині — у 2015-му та у 2023-му. Цей напрямок став для нього основним бойовим маршрутом.
Головною мотивацією залишаються рідні: мама, дружина Лариса, донька Валерія та син Владислав. Саме заради них він продовжує службу, навіть зізнаючись, що після років війни тиша цивільного життя вже здається незвичною.
Непомітна, але критично важлива робота
Сьогодні «Агроном» служить у ремонтному підрозділі. Його завдання — відновлення техніки, запуск машин і забезпечення їхньої готовності до виконання бойових завдань. Це робота без гучних заголовків, але без неї неможливий фронт. Саме з таких людей і тримається українське військо.
