Агробізнесу потрібно 200 мільйонів

За останніми даними, в Україні зменшились площі посіву різних культур, зросли ціни на цукор і значно зменшились показники кредитування аграріїв. Які з цих кризових реакцій торкнулися Рівненщини – в інтерв’ю з начальником головного управління агропромислового комплексу РОДА Олександром СЛОБОДЕНЮКОМ.

— Олександре Івановичу, вже підходять до завершення основні весняно-польові роботи. Чи є якісь зміни у показниках порівняно з минулим роком?
— Так, загалом ми вже завершуємо посіви ярих культур та цукрових буряків. Лишилися тільки площі під посів кукурудзи та овочів. Можу сказати, що станом на 22 квітня цукровими буряками засіяно трохи більше 20 тисяч гектарів (до речі, більше 15 тисяч з них — по сільськогосподарських підприємствах). Ця цифра якраз на рівні минулого року. Хоча загалом площа під цукровими буряками становитиме 23 тисячі гектарів.
— Тобто прогноз щодо урожаю має бути втішний?
— Зараз важко про це говорити. Усе залежатиме від погодних умов. От, до прикладу, минулого року ми взагалі зібрали на 200 тисяч тонн більше врожаю, ніж прогнозували.
— Чому ж така ситуація із цукровими буряками?
— Розумієте, зараз створені надзвичайно невигідні умови для реалізації цукрових буряків на переробні підприємства. 220 гривень за тонну буряка — дуже низька ціна. Особливо враховуючи те, скільки витрат іде на його посіви. У середньому, наприклад, вартість засіву одного гектара буряком може сягнути 8 тисяч гривень. Це якщо використовувати дійсно хороше дороговартісне насіння, усі необхідні мінеральні добрива. Гарне насіння коштує від 120 до 133 доларів за посівну одиницю (посівна одиниця — це 110 тисяч насінин – ред.).
— А ціни на цукор продовжують рости… За даними Державного комітету статистики України, у березні цього року найбільше серед продуктів харчування ціни зросли саме на цукор — на 7,3 відсотка.
— Так, така тенденція є. Хоча, за нашими даними моніторингу, роздрібна ціна на цукор на ринках Рівного та у торговельній мережі — 4,20 гривні за кілограм. Однак ми ж розуміємо, що цукрові заводи нині стали монополістами. Взяти той факт, що з шести таких заводів у нас лишилося три. Найпотужнішим заводом на Рівненщині є “Дубноцукор”. Крім того, зараз на заводах цукру для вільної реалізації немає, лише зберігається цукор за підписаними угодами.
— Але ж до Держпродрезерву цукор надходить?
— У 2008 році Рівненське регіональне відділення Аграрного фонду до Держпродрезерву поставило 3400 тонн цукру. Переважну частину — 3 тисячі тонн — закупили в ПП “ОВАС-цукор” (Гощанський район). На сьогоднішній день Аграрний фонд закупівлю цукру не проводить.
— Як розподілились обсяги виробництва цукру квоти “А”?
— Згідно з наказом Мінагрополітики доведені такі обсяги: ПП “ОВАС-цукор” — у 31 тисячу тонн цукру, ТзОВ СП “Нива (Дубенський район) — 55,9 тисячі тонн, ЗАТ НВП “Західцукор” (Острозький район) — 12,05 тисячі тонн.
— Олександре Івановичу, хотілось би дізнатися, яка ситуація з кредитуванням сільгосптоваровиробників. Нещодавно замміністра аграрної політики України Іван Демчак заявив, що на сьогодні аграрії залучили 1 мільярд гривень нових кредитів…
Якщо брати ситуацію з “аграрними” кредитами на Рівненщині, то їх цьогоріч отримано лише 34,7 мільйона гривень. Хоча прогнозна потреба області в банківських кредитах становить близько 200 мільйонів! Ряд комерційних банків відмовляють у наданні кредитів сільгосптоваровиробникам, посилаючись на відсутність фінансових ресурсів… Саме тому обсяги залучених кредитів у 2009 році — це лише 38 відсотків від показника за цей же період минулого року. Але й при таких цифрах наразі є величезна необхідність у збільшенні видатків з Держбюджету на часткову компенсацію кредитних ставок, і не зі Стабілізаційного фонду, де гроші невідомо коли будуть і чи будуть взагалі, а за окремими статтями по агропромислових програмах.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху