– Василь Чапаєв, як ми дізнаємося з фільму, був велелюбним чоловіком і подобався жінкам. Ви про себе те ж можете сказати?
– У цьому сенсі у нас з моїм героєм є точки дотику. Я теж людина, яка може захопитися, і готовий на багато чого заради почуттів. Але, знаєте, у кожного чоловіка десь у глибині душі таїться образ жінки, до якої він відчував колись по-справжньому сильне почуття, яке залишає слід назавжди. У моєму житті теж була муза. Ми познайомилися ще в київському театральному вузі – тільки я його вже закінчував, а вона тільки вступила. Я – актор, Галя – співачка. У нас відразу зав’язався бурхливий роман, ми кілька років жили разом… Але в підсумку розлучилися – це було неминуче, оскільки два лідери в родині ніколи не уживуться. Хтось повинен вміти поступатися, а ніхто з нас на той момент не був до цього готовий. Мені здається, вона назавжди заволоділа шматочком мого серця.
Зараз ми періодично телефонуємо одне одному, вітаємо одне одного зі святами, але у кожного своє життя… Навколо мене багато жінок, увагою я не обділений. Але сам знаходжуся поки в пошуку, так скажемо. А якщо говорити про романтику у фільмі, то любовних сцен з різними партнерками було чимало. Особливо запам’яталися досить відверті епізоди з Олею Павловець (Ганна Стешенко). Кілька моїх великих планів довелося знімати, коли Олі не було на майданчику. Тобто я відігравав усі реакції без партнерки… Колеги-чоловіки пропонували підіграти за кадром, але я навідріз відмовився. (Сміється) Зате ми вдосталь посміялися.
– Ваш батько був психіатром. Це якось вплинуло на ваше вміння розбиратися в людях, зчитувати емоції?
– Думаю, так. Я дійсно непогано розбираюся в людях, вмію витягувати друзів з непростих психологічних ситуацій. Після школи хотів вступати до медичного і теж займатися психіатрією. Але передумав і відніс документи до театрального. У мене батьки познайомилися в медичному. Тато з-під Калуги, мама із Західної України, а оселилися вони в результаті під Києвом. Я закінчив російський акторський курс Київського національного університету театру, кіно і телебачення, майстерню чудового педагога Миколи Миколайовича Рушковського. Я дуже люблю Київ і переїздити до Москви не збираюся – і нехай скільки завгодно говорять, що столиця Росії краще в плані побудови кар’єри. Я адже артист – сьогодні тут працюю, завтра там. Де я живу, неважливо.
– А наскільки для вас важливий побут?
– Я по життю аскет! І, якщо чесно, не дуже господарський чоловік. У всякому разі, зараз, поки немає сім’ї. Цвях вбити, звичайно, можу, але ось побудувати будинок ще не готовий. Зате готувати люблю, моя коронна страва – борщ. Буряк, квасоля, картопля, м’ясо, гриби, зажарка і не тільки – дві години чаклування на кухні! Друзі потім нахвалюють. А улюблена сіамська кішка Тара схвально муркоче поруч. Хоча борщ не їсть. (Сміється).
Досьє:
Народився 13 листопада 1979 року в селищі Никифорівка Тамбовської області.
У 2003 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, курс – Н. Н. Рушковського.
Після закінчення ВУЗу кілька років пропрацював у театрі «Ательє 16», організованому на базі студентів курсу.
Особисте життя
Популярний актор у даний час не одружений і, за його словами, знаходиться в пошуку своєї другої половини. У студентські роки Сергій пережив велике кохання, яке залишило неабиякий слід у його душі. Його колишня дружина – Галина, вчилася у тому ж ВНЗ, що й Стрельников, але по класу вокалу.
Актор згадує, що любов накрила їх з головою, вони прожили кілька років у шлюбі, але не змогли зберегти стосунки. За словами Сергія, вони обоє лідери, а це не зміцнює сімейні відносини.
Зі своєю колишньою дружиною Сергій підтримує теплі стосунки, вони передзвонюються, але кожен живе своїм життям.
