Хто крайній? або Лабіринт для мешканців будинку, що провалюється

А ще навпроти будинку на проїжджій частині є два зливоприймачі. Правда, один – забетонований, другий — засипаний щебенем. Через відсутність функціональної каналізаційної системи під час дощів вода піднімається, і тоді довго з вікон своїх квартир жильці “милуються” справжнім озером.
Та найбільше потерпають у таких умовах у квартирі №4. Михайло Лукашук — ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід другої групи, має важку інфекційно-алергічну форму бронхіальної астми. При постійній вологості, сирості та затхлості він, за його ж словами, ледве повертається до життя. Дружина пана Михайла, Олена, хвилюється за нервову систему трирічного синочка, бо коли в чоловіка трапляються (а це останнім часом почастішало) астматичні напади, дитина, плачучи, з переляку благає тата не помирати...
Впродовж 2001-2002 рр. мешканці цього будинку зверталися і в управління комунального господарства, і в шляхово-експлуатаційне управління, і в ОВДКП “Рівнеоблводоканал”. Неодноразово за розпорядженням міського голови створювали комісії, котрі проводили обстеження згаданого будинку. Складали акти перевірок, на відповідних посадовців накладали відповідні доручення. Та коли довелося з’ясовувати, хто і як виконує свою роботу з усунення підтоплення, то конкретно про якісь зрушення нічого не прозвучало. У виробничо-технічному відділі управління житлового господарства констатували просто: нема фінансування – нема діла. Служба каналізації ОВДКП “Рівнеоблводоканал” пояснює ситуацію ще простіше: причина у піднятті µрунтових вод. А на запитання, чому зливоприймачі не функціонують, і чи будуть функціонувати взагалі, конкретної відповіді почути так і не вдалося. І, взагалі, чемно порадили не шукати крайніх, тому що “кінців і так не знайдете”. Тобто ситуація: усі не при ділах.
Лабіринт для мешканців будинку № 55 на вулиці Дорошенка у Рівному наповнюється все новими глухими кутами. Хочеться сподіватися, що в боротьбі за виживання постраждалі виявляться сильнішими.