Мати, котра закопала рідну дитину, чекає на вирок

Світлана проживала
разом зі своїм
співмешканцем Віктором Ф. та трьома дітьми, наймолодший з яких був сином Віктора. У ході слідства було виявлено, що вона не перший рік страждає хронічним алкоголізмом. Частенько заходила в довготривалі запої, не могла, та й не хотіла доглядати дітей, що й спричиняло неодноразові сварки та бійки в сім’ї. Бували й "просвіти" — протягом двох останніх років Світлана не пила. Та за місяць до страшного вбивства вона зірвалась і знову взялася за старе. Напередодні трагедії Віктор не витримавши того, що жінка постійно п'яна, а сусіди мусять приносити дітям їжу, прив'язав Світлану до столу ланцюгом. Така виховна робота, на його думку, сприяла її витверезінню. Та марно.
Ранок 15 травня розпочався для Світлани звично — погодувавши п'ятимісячного Миколку, вона "похмелилась" стап'ятдесятьма грамами горілки й пішла шукати, де би ще випити. Оковитої вона не знайшла й повернулась до дитини. За свідченням підсудної, Миколка лежав напівмертвий — очі його були затуманені, а з рота текла каша. Вона вирішила, що дитина захлинулася й почала трясти хлопчика. Злякавшись, що немовля вже померло і вона буде за це покарана співмешканцем, Світлана вирішила закопати дитину у хліві. Та судово-медична експертиза встановила, що до того, як хлопчик помер, він отримав черепно-мозкову травму. Характер травми свідчить про те, що дитину били головою об твердий продовгуватий предмет (бильце ліжечка).
Тоді Світлана загорнула немовля у покривало й віднесла його у хлів. Знайшовши заглиблення в землі, вона ще трохи розгребла його руками й поклала туди дитину долілиць. На питання судді, чи був Миколка у той момент ще живий, підсудна відповіла, що він ще дихав. Закопавши сина, Світлана покликала семирічну дочку й відправила її на ферму повідомити Віктора, що немовля забрали люди на чорній "Волзі". Своїй кумі, яка заходила ще зранку й бачила Миколку в доброму здоров’ї, Світлана розповіла ту ж версію. Звістка про те, що пропала дитина Світлани та Віктора, швидко поширилась селом. Лікар-педіатр, котрий оглядав дитину напередодні, викликав міліцію. Та ще до приїзду правоохоронних органів одна з односельчанок Любов Фесюк примусила горе-матір розповісти, куди вона заховала дитину, й викопати труп. Побачивши свого сина мертвим, із заповненими землею очи-
ма та ротиком, Вік-
тор втратив свідо-мість.
Відповідаючи на питання судді, чому вона вбила свою дитину, Світлана кілька разів повторила, що була налякана і не розуміла, що робить. Психолого-психологічна експертиза встановила, що на момент скоєння злочину підсудна ніякими психіатричними захворюваннями не страждала й могла адекватно оцінювати свої дії. У своєму виступі прокурор наголосив на тому, що вбивство було скоєно з особливою жорстокістю й попросив призначити сувору міру покарання — 15 років позбавлення волі та примусове лікування від алкоголізму. У свою чергу адвокат підсудної зазначив, що Світлана П. розкаялась у скоєнні злочину і готова виправитись.
Сама ж підсудна визнала себе повністю винною у скоєному, пообіцяла повернутись після відбуття терміну покарання з чистою совістю та продовжувати виховання своїх дітей належним чином. Щодо терміну покарання — це стане відомо на початку грудня, коли й буде винесено вирок по справі.