Ми у Facebook
26.11.2002, 21:59

Військові повинні навчитися не віддавати злочинні накази і навчитися не виконувати їх, або Міжнародна громадськість про авторитет української армії

Вперше у Рівненському гарнізоні 13-го армійського корпусу в рамках проекту "Міжнародне право і національне законодавство щодо засад демократії і прав людини у Збройних силах України" пройшов семінар з однойменною назвою. Організаторами семінару виступили Головне управління виховної роботи, Правове управління Міністерства оборони України, Міжнародне товариство прав людини (МТПЛ) та Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).
Упродовж двох
днів учасники
семінару дискутували з приводу виховання у військовослужбовців почуття власної гідності та поваги до інших людей. Певною мірою це мало б сприяти в перспективі вирішенню такої проблеми, як нестатутні відносини в армії. Бо, як зазначила віце-президент української секції МТПЛ, професор Тамара Кудлай: "Ми повинні навчитися не віддавати злочинні накази і навчитися не виконувати їх". Власне цю ідею відстоює міжнародне право. Якщо ж опиратися на національне законодавство, то найбільш концентрований виклад загальних прав та обов'язків військовослужбовців міститься у Військових статутах Збройних сил України, затверджених законами України.
Логічно, якщо громадська спільнота береться до організації подібних семінарів, значить, проблема є, і її потрібно негайно вирішувати. Попри новизну такої міжнародної дискусії, військовослужбовці Рівненського гарнізону проявили інтерес, зокрема, до того, як все-таки змінити військову дисципліну на краще. У дисциплінарному статуті Збройних сил України чітко сформульовано: "Військова дисципліна досягається шляхом (серед кількох пунктів дозволю собі виділити один — авт.): умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу". Не беруся судити про реакцію читача на "писані" закони, та, можна передбачити, що в кожного з практичних міркувань, або ж з "досвіду" виникнуть свої міркування.
Теза "Насилля породжує насилля" неодноразово прозвучала на семінарі у виступі віце-президента Української секції Міжнародного товариства прав людини Таїсії Шкрюм. Як стверджує пані Таїсія, в армії це проявляється у формі "нестатутних відносин" або "дідівщини". Здебільшого підкорення "діду" йде не тому, що він розумніший, досвідченіший, а тому, що він прослужив рік чи півроку. А законослухняні до служби в армії юнаки, зазнавши на собі всіх "радощів" дідівщини, самі переходять на бік насильства. "Можливо, пояснення цьому таке: — говорить пані Таїсія, — армія, внаслідок свого особливого призначення, виховує групові (колективні) цінності, а особистість відіграє менш значну роль".
Згідно із соціологічним дослідженням, ініційованим Дніпропетровським відділенням МТПЛ і запронованим на розсуд учасників семінару, — 65% чоловіків і 47% жінок вважають, що в сучасній українській армії порушуються права людини. Стосовно ж призовників, то: 35% — негативно ставляться до служби в армії; 14% — гордяться своєю службою; 16% — бояться служби в армії; 35% — не можуть відповісти. Багато громадських організацій за свою стратегічну мету ставлять створення професійної армії України. Якщо свіжорозроблена "Державна програма переходу Збройних сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом" доведе свою досконалість, то наша держава матиме професійну армію. Але до цього треба дійти. Свідомо — з урахуванням як матеріальних, так і морально-етичних чинників.
Як й інші частини та з'єднання 13-го армійського корпусу, Рівненська військова громада не позбавлена негативних реалій. Не всі військовослужбовці готові сьогодні вести діалог з міжнародною громадськістю, але, за словами координатора Проекту Зауля Вольфгарта, відчутне бажання є. Можливо, те, що такий міжнародний захід-дискусія є новизною для Рівного, ініціатива з боку офіцерів ще не в повній мірі активована. Та якщо дискусія відбулася, значить, щось в армійській оселі "заворушилося" і, можливо, почне мінятися. Бо, як сказала згадана вище пані Шкрюм: "Набагато краще запалити одну свічку, ніж кожного разу нарікати на темінь".
Жанна КЛЕМПУШ.
Р.S. На добру згадку і спеціально для журналістів газети "ОГО" Зауль Вольфгарт залишив свій автограф з побажанням справжньої свободи слова і знання своєї свободи слова. Він сказав: "Ніколи не відчувайте себе ізольованими: ви маєте право мати право".





На правах реклами