17.04.2003, 22:41

Двофунтова гиря як показник ерекції

Відійшли в минуле традиції різних організацій, підприємств організовувати власні музеї у вигляді “кімнат бойової та трудової слави”. Ті, що лишились, не маючи офіційного статусу музейної установи, використовуються, здебільшого, для вивчення учнями та студентами історії рідного краю чи навчального закладу. При нагоді заїжджим гостям є що показати. Про музей, що в обласній клінічній лікарні, мова окрема, бо йдеться про зовсім іншу площину міркувань.

Історія...
27 років тому тодішній хірург-уролог обласної лікарні Михайло Хіміч, а нині заступник головного лікаря з лікарсько-трудової експертизи, на громадських засадах організував у цьому медичному закладі музей. Почав все зі збору фотографій своїх колег, серед яких було немало фронтовиків. Сам пан Михайло війну пройшов санітаром, рятуючи життя солдатам. Демобілізувавшись, здобув вищу освіту в Київському медінституті, де його вчителями були першопрохідці окремих медичних напрямків.
До фотоальбомів ввійшли фотознімки та розповіді про 262 ветеранів війни та праці, з більшістю пан Михайло трудився пліч-о-пліч. Ніна Рибакова-Брильова, колишній головний обласний судмедексперт, робила висновок спеціаліста про масове поховання на місці розстрілу євреїв в урочищі Сосонки, що неподалік від нинішньої лікарні. Медичну династію Чайковських започаткував пан Кирило, який пройшов крізь горнила трьох воєн: двох світових та громадянської. Його син В’ячеслав, маючи пенсійний вік, й понині працює тут отоларингологом. Інші медики на Рівненщині перебували лише під час військових дій, проте залишили по собі добру згадку.
Існує легенда, що не тільки трудова біографія, а й життя начальника військово-польового госпіталю, який базувався у Рівному, Мойсея Шапіро та хірурга І. Іщенка могли обірватись, коли їм зброєю погрожував сам генерал армії, командувач 1-го Українського фронту Микола Ватутін. Воєначальник під Львовом отримав важке поранення у ногу, яке загрожувало поширенням гангрени. Військові лікарі, намагаючись врятувати йому життя, хотіли переконати в необхідності ампутації кінцівки. “Який же генерал без ноги?!” — з гнівом заперечив він, розмахуючи пістолетом перед обличчями заціпенілих лікарів... Ватутіна поховали у Києві.

Дивні речі
Про людей, які працювали у цій лікарні, можна розповідати багато. Проте особливу зацікавленість викликає маленька експозиція предметів, вилучених хірургами з тіл пацієнтів. Вапнякові камінці, видалені з сечового та жовчного міхурів, вражають великими розмірами. Фантазія деяких людей щодо свого організму дивує своєю беглуздістю: яких тільки предметів не засовують у власні природні отвори! Вони не менш винахідливі від циркових факірів, які ковтають цвяхи та засовують у стравохід шпаги! Рентгенівський знімок ілюструє наявність ртутного термометра (!) у товстому кишківнику. Шматки дроту, видалені з сечового міхура та шлунка, а поряд — цвяхи, які ковтнув засуджений, щоб потрапити до лікарні...
Особливою пікантністю відзначалась операція з розрізання двофунтової гирі, яку один молодик почепив на свою чоловічу гордість, аби перевірити силу... ерекції (!!!). Навіть сам Арнольд Шварценеггер не ризикнув би розробити та застосувати подібну систему нарощування м’язів, а нашому співвітчизникові — “всьо ніпочьом”!
На жаль, після стількох відвідин музею, дивних експонатів поменшало. Мабуть, хтось нишком прихопив їх собі на згадку.