17.04.2003, 14:37

І дитсадки вчаться заробляти

Свого часу, будучи прем’єром, пріснопам’ятний Павло Лазаренко підписав Постанову Кабміну “Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами”. Згідно з нею, платними можуть бути курси водіїв, гуртки іноземних мов, комп’ютерної підготовки, гри на музичних інструментах, хореографії, образотворчого мистецтва, стенографії та машинопису, крою та шиття та багато інших освітніх послуг.

Як не дивно, але до установ, в яких мо-
жуть надаватися платні послуги, поста-
новою зараховані навіть дошкільні заклади. Відтак, окрім основної плати за відвідування дитсадків, батьки мають сплачувати певну суму за додаткові послуги, які надають їхнім дітям вузькі спеціалісти. У кожному закладі вартість послуг різна, а їх обрахуванням займаються фахівці.
В управлінні освіти стверджують, що батьки мають вибір і якщо вони, скажімо, не бажають, щоб діти отримували додаткові послуги, то змушувати їх це робити ніхто не має права. Ті батьки, які не мають можливості додатково сплачувати за гуртки, повинні знати, що в даному випадку йдеться про освітні послуги, які виходять за межі базового компоненту шкільної освіти.
За словами головного спеціаліста з питань дошкільної освіти управління освіти Рівненського міськвиконкому Олени Панасенко, у Рівному додаткові платні послуги дошкільнята вже отримують у більш ніж десяти групах. У дитсадочках №№3, 45, 40, 11 створено по кілька платних груп. Попит на них зростає. Заможні батьки самі вимагають, щоб їхні діти отримували освітні послуги, які виходять за межі базової дошкільної освіти. Скажімо, вивчення англійської мови, уроки швидкого читання за методикою Зайцева, оздоровлення дітей за методикою Єфименка тощо. Зрештою, може воно й правильно, що діти мають знати з дитинства, що безплатний лише сир в мишоловці, а все найкраще — за гроші. Але чомусь не вкладається в голові, чому держава не може створити найкращих умов для своїх майбутніх громадян за державні кошти, а не перекладати це на плечі батьків.
Гроші, отримані за надання платних освітніх послуг, дитсадочки спрямовуватимуть на поліпшення своєї матеріальної бази і навіть на оплату комунальних послуг (!). По суті справи йдеться про пошук альтернативних джерел фінансування. Держава до освіти поки що обличчям не повернулася. Ремонти, закупівля меблів, господарського начиння і навіть таких необхідних малятам іграшок відбувається виключно за кошти спонсорів та батьків. У держави чомусь немає грошей. Отож хочемо ми того чи ні, але освіта у дитячих садочках теж стає платною. Виходить, Павло Іванович наче у воду дивилися, коли підписували вищезгадану постанову.