Боротьба за 12 “квадратів”

— Уявіть собі, що ви купили будинок. І ось одного дня до вас приходять невідомі особи і під стіною вашого будинку зводять кіоск. Певно, ви будете обурені. Точно в такій же ситуації опинилися і ми, — розповідає пані Сумко.
За словами жінок, зазначений кіоск з автопавільйоном мав споруджуватися як тимчасова споруда із збірно-розбірних металоконструкцій без улаштування фундаменту. Дозвіл на встановлення цієї тимчасової споруди, терміном на три роки, підприємцю Дубинчуку був наданий ще в 1999 році. І лише наприкінці минулого року, тобто за місяць до закінчення терміну дозволу, кіоск збудували швидкими темпами.
Зведена підприємцем Дубинчуком споруда має фундамент і є капітальною. Цим самим, як вважають пані Сумко і Показаньєва, порушено закон України “Про планування і забудову територій” та Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджене наказом Держбуду.
У досить непростій ситуації опинилося управління містобудування та архітектури і особисто сам заступник міського голови Микола Пасічник. Дозвіл на будівництво кіоску давали депутати міськради минулого скликання. З них, як мовиться, нічого не спитаєш. А ось подання робило управління архітектури і прізвище пана Пасічника там фігурує. Власниці магазинів стверджують, що нині пан Пасічник намагається умовити їх погодитись на сусідство з Дубинчуком. Каже, що вони купили приміщення лише всередині, а стіни зовні не їхня власність. Але миритися з тим, що є, власниці не бажають. На останній сесії пані Сумко звернулася до депутатів Рівнеради з проханням не давати пану Дубинчуку дозвіл на відкриття кіоску і попросила його знести. Пані Сумко каже, що у такий спосіб у місті створюється безпрецедентний випадок, коли будь-хто, маючи впливову підтримку та поклавши око на цікавий об’єкт, може будувати де завгодно та що завгодно. Пані Сумко заявила перед депутатами, що у зв’язку з цим кіоском, їй та чоловіку погрожували, залякували.
Взяти коментар у заступника міського голови Миколи Пасічника — справа неможлива. Півтори години довелося з колегою чекати в черзі і жодних перспектив, черга не просунулася ні на одну людину. Жінка, яка була першою, сказала, що вона чекає з восьмої ранку. А чоловік за нею заявив, що ходить на прийом до Пасічника вже три місяці і ніяк не може потрапити. Подумалось, гарно ж міська влада дбає про розвиток підприємництва. Постоявши годину-другу в черзі, відразу ж відпадає бажання займатися власною справою.
Чомусь здається, що Пасічник справді вскочив у халепу. Без сумніву, він усвідомлює, що не мав права погоджувати будівництво цього кіоску, тому й намагається примирити сторони. Вони ж миритися не хочуть. Кіоск тим часом не може півроку стояти зачиненим. Отож, його треба або валити, або відкривати. Якщо валити, то у Дубинчука до Пасічника буде чимало претензій, адже в будівництво вкладено кошти.
Підприємець може подати заяву до суду про відшкодування збитків з боку міської влади. Але все це теоретично. Бо на практиці відомо, що позиватися з міською владою — це все одно, що малювати вилами на воді візерунки.