Де житиме наука і техніка?

— Біля двох років тому я зголосився допомогти колишньому сільськогосподарському підприємству, що в селі Підліски Гощанського району (тобто став співвласником — авт.), — розповідає Віктор Андрійчук. — На розвиток господарства вирішили взяти у банку кредит у сумі 100 тисяч гривень, який, згідно з угодою, мали погасити впродовж року. Здійснити задумане не вдалося — на застарілій техніці, якою володів екс-колгосп та за умови несприятливої погоди, ми не зібрали достатньо врожаю. Разом із тим господарство потроху виплачувало проценти, гасило основну заборгованість.
Перша неузгодженість виникла 15 квітня 2002 року, коли державний виконавець Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Л.Столярчук винесла постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове стягнення виконавчого припису нотаріуса про звернення стягнення на заставне майно, що належить КП “Рівненський будинок науки і техніки”. Постанова, йдеться у рішенні Рівненського міського суду від 6 червня 2003 року, здійснюється з метою погашення простроченого кредиту на користь філії банку “Фінанси та кредит” у Рівненській області. Сума заборгованості за кредитним договором постійно зростає, через що 3 березня 2003 року приватний нотаріус Рівненського району вчинив додатковий виконавчий припис (юридично-правове рішення). 16 квітня 2002 року державний виконавець Столярчук винесла постанову про арешт коштів боржника та оголосила про заборону їх відчуження, відповідно до якої накладено арешт на майно боржника — двоповерховий цегляний будинок за адресою Рівне, вул.С.Петлюри, 3. 25 квітня цього ж року на майно накладається арешт у присутності понятих, представників боржника та кредитора. Крім того, держвиконавець звертається до “Фінансів та кредиту” з проханням надати документи для виконання виконавчих приписів інших нотаріусів. Пан Андрійчук розцінив такі дії як неправомірні, що грубо порушують права скаржника. Через це скаржник, тобто Будинок науки і техніки, попросив суд змінити спосіб і порядок виконання виконавчого припису, а саме згідно з пунктом 8 застави від 14 червня 2001 року, надавши банку законне право реалізації предмета застави та повернути згаданий вище виконавчий документ і допустити негайне виконання рішення суду.
У скарзі йдеться і про інші суттєві порушення, розповідає Володимир Андрійчук, проте суд “відреагував” лише на частину з них. Остаточне рішення суду звучало безповоротно — надати можливість філії банку “Фінанси та кредит” у Рівненській області законне право реалізувати заставне приміщення. Керівництво банку зволікати не стало — вже 17 червня цього року приміщення балансовою вартістю понад 264 тисячі гривень продали за 204 тисячі гривень (експертна вартість). Від імені покупця Андрія Луньова на підставі довіреності діяв Віктор Малиш, а зобов’язання зі сплати ПДВ покладаються на КП “Рівненський будинок науки і техніки”.
— Станом на 20 червня цього року наш борг банку склав 7730, 88 гривень, — розповідає пан Андрійчук. — На 1 березня погасили “відсоткові” борги та домагалися відстрочки сплати, адже й у самого підприємства є борги з зарплати перед працівниками. Очевидно, дарма, бо вже у понеділок наше приміщення охороняли незнайомці, кабінети опечатали, а людей не допустили до виконання роботи. На “звільнення кабінету” я отримав тиждень. Цього ж дня колектив і я особисто намагалися поговорити з покупцем, проте невдало. Безрезультатними були і збори — приміщення продане, а Будинок науки і техніки тепер — без постійного місця “проживання”. Та найгірше — нас навіть не попередили про такий крок, інакше я б принаймні спробував знайти іншу “адресу”. Тепер, очевидно, житимемо на вулиці...
На жаль, прокоментувати ситуацію від уповноваженої особи банку не вдалося — Віктор Малиш, який “вів” справу будинку та виступав від імені покупця, пропозицію газети поспілкуватися проігнорував.