Шукали брухт, знайшли смерть

Що це було, страшна згадка про Другу світову війну, чи халатність військових льотчиків, які “промахнулись” свого часу, відпрацьовуючи удари з повітря? Якою б не була відповідь, існує проблема: від фінансової безвиході багато хто з мешканців навколишніх сіл займається пошуком уламків, за які у “залізних” скупках можна отримати якусь дещицю. При цьому використовують навіть саморобні... міношукачі. Про те, що іржаві бомби таять у собі смертельну небезпеку, нагадала минулорічна трагедія: 15-річний хлопчина з Бущі підірвався на авіабомбі, коли взявся її розбирати на частини. Інших не зупинила ця загибель. Виходить, чужа біда розуму не додала?
Близько 12-ої години у вівторок на колишньому авіаполігоні між селами Переросля і Буща поблизу річки Тартачки знову шарахнуло так, що люди, які неподалік згрібали сіно, полягали на землю, а над їх головами засвистіли осколки. На бомбі підірвалися батько та син... Хлопчикові відірвало голову, батькові — ногу, але у “швидкій” (ще встиг сказати свої прізвище, ім’я та місце проживання) він помер.
Бомба, яка вибухнула, за попередніми висновками рятувальників і військових, швидше за все, сучасна. Та про остаточні висновки можна говорити лише після експертизи осколків, які залишилися після вибуху.
56-річний Микола Костюк та його 13-річний син Миколка приїхали на підводі, щоб назбирати чорного металу для здачі його у скупку. З допомогою саморобного міношукача вони знайшли боєприпас і намагалися його викопати...
— Вибух був страшний, ми попадали, осколки просвистали над нашими головами. Коли підбігли, малий вже був мертвий, а старший качався від болю та кричав: ”Люди, рятуйте!”, — розповів Павло Столярчук із Перерослі, який неподалік громадив сіно.— Мій напарник поїхав на велосипеді до найближчого села, щоб викликати “швидку”.
На місце події одразу виїхала мобільно-оперативна група головного управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.
— Ще у травні цього року силами 13-го армійського корпусу на полігоні провели рекультивацію, чистку від вибухонебезпечних снарядів. Усі боєприпаси повинні бути знешкоджені. Чому пролунав цей вибух — необхідно відповіді шукати в них. Територія полігона формально залишилась у підпорядкуванні військового відомства. Як можна було очистити всіяну бомбами і снарядами площу 735 гектарів всього за три дні, ми не знаємо, — дивується начальник відділу координаційної організації робіт у надзвичайних ситуаціях, майор Микола Люльчик.
— Кинутий військовими бомбометальний полігон очистили і не показали ніяких документів, — продовжує заступник голови Дубенської райдержадміністрації, голова комісії з питань надзвичайних ситуацій Сергій Рижук. — Ми неодноразово зверталися у Міністерство оборони з проханням детальної зачистки. Сьогодні впевнилися, що вона ніякого результату не дала. Знайшли 28 бомб різного калібру на площі 735 гектарів за три дні. Це нереально обійти таку територію за такий короткий термін, не те щоб зачистити.
Військовий полігон перестав функціонувати з початком ери незалежної України. Із 1948 року місцина, площею 735 гектарів, поблизу села Буща регулярно глибоко “переорювалась” бомбами та снарядами різних зразків та модифікацій у період бойових навчань. Військові звідси пішли, а величезна площа, де випробовувалось авіаційне бойове оснащення, залишилася фактично безнаглядною. Сьогодні вона перетворився на пустку, яка спочатку відлякувала прихованою небезпекою, а пізніше перетворилася на “годувальницю” для шукачів металу. З навколишніх сіл люди, хто на конях, хто на велосипедах, виїжджають на полігон, щоб повернутися зі “здобиччю” ...
Після того, як загинув хлопчик у серпні минулого року, виставили охорону полігона, але чотири чоловіки на такій площі аж ніяк не можуть впоратися... Військові ж мають право лише проганяти місцевих “аматорів” розмінування.
— Скільки нам виділили людей, стількома силами ми і намагаємося протидіяти металошукачам. Повна рекультивація землі під колишнім полігоном для влаштування тут сільськогосподарських угідь — справа нереальна. В армії немає ні коштів, ні технічних засобів... — відверто повідав командир частини А-1519, під охороною якої знаходиться полігон, Іван Васильєв.
Нині безгосподарний полігон хочуть передати на баланс Плосківської сільської ради, але вона прийме його лише за умови рекультивації території.
Та все ж колишній полігон — потенційно небезпечне місце. Немає сумніву у тому, що глибоко у землі зберігається ще немало бомб та снарядів. І кожна з них може забрати чиєсь життя...
У сім’ї Костюків лишилося ще восьмеро дітей: найстаршій Марії 31 рік, наймолодша — 6-річна Ліда. За словами 16-річного сина Івана, батько часто виїжджав на полігон, він збирав осколки, але ніколи на бомбу не потрапляв. Про загибель рідних йому повідомили близько п’ятої години вечора з сільської ради, попросили, щоб забрав з полігона підводу. Тіло брата ще лежало на місці, мати поїхали в лікарню, куди повезли батька...
Хто відповідатиме за смерть? За словами заступника військового прокурора Рівненського гарнізону Володимира Рашка, документи будуть витребувані, здійснять перевірку повноти і об’єктивності травневої очистки полігона, і, якщо знайдуть невідповідність дій посадових осіб, будуть вжиті від-повідні заходи притягнення їх до від-повідальності.
Схоже, що небезпечні боєприпаси, які до пори до часу лежать у землі, нагадуватимуть ще довго про себе смертельними вибухами. В мирний час продовжують гинути люди...