Юрій Собчук: Ми просто працюємо...

Отак й крутяться всі у замкненому колі комунальних проблем. Розірвати його не здатен навіть начальник житлово-комунального управління Юрій Собчук, який опинився заручником ситуції. Колишній військовий, він вже чотири роки очолює цю галузь у Рівному. Посада начальника тилу досить наближена до господарювання, однак пану Юрію довелося перевчатися у процесі роботи, від нього чекали конкретних результатів. Коли має вільний час, любить гуляти у парку Шевченка разом з сім’єю. Небайдужий до автомобіля, багато часу проводить саме за кермом, особливо увечері. Розповів, що спеціально після роботи об’їжджає усі об’єкти, щоб подивитися, що зроблено за день, а що не встигли. На закид, чи не тому, що полюбляє кататися, почали дороги ремонтувати, посміявся й відповів, що це була ініціатива міського голови, він у Рівному — головний автомобіліст. Найбільше запам’ятав день, коли на заводі вперше пішов асфальт.
У понеділок Юрій Собчук спілкувався з рівнянами на прямій лінії “ОГО” та розповідав про життєдіяльність галузі, якою завідує.
Від дзвінка
до дзвінка
На прямій лінії Юрій Собчук не вперше, каже, що його телефон щодня розривається від скарг та вимог виїхати не ремонти, вирішити проблему, повпливати на начальників ЖЕКів і т.д. Спектр його турбот —весь житлово-комунальний комплекс Рівного. А це понад тисячу будинків, сотні тисяч квартир, десятки тисяч під’їздів, сотні кілометрів мереж водо- та газопостачання Рівного.
Дзвінки на пряму лінію в “ОГО” не відрізнялися від тих, які лунають щоденно в кабінеті Юрія Собчука.
— У нас на вулиці Костромській,1 немає тротуарів. Неможливо нікуди вийти прогулятися. Коли їх почнуть прокладати?
— Якщо ви помітили, зараз роблять дорогу на Буковинській, там ремонтують і проїжджу частину, й тротуари. Як тільки закінчать цю вулицю, перейдуть на Костромську. Але я обов’язково виїду на місце й подивлюся, що там робиться.
— У будинку №18 на вул. Шухевича постійно тече дах і мою квартиру затоплює. Приходили сюди із ЖЕКу, дивилися, щось ремонтували. А пішли дощі й у квартирі знову вода.
— Сміття на дах виносять ваші люди, чужі ж не підуть на чужий будинок гуляти. Обіцяю, що цього тижня прийдуть ремонтники й зроблять все, як треба. А ви, в свою чергу, маєте домовитися з мешканцями, щоб на всіх виходах на горище встановили решітки з замками. Тоді ніхто туди не залізе й не буде псувати перекриття та водовідводи.
— Дзвонить до вас інвалід війни І групи. Мені потрібен постійний догляд. Минулого року я прописав тимчасово сина, почали приходити дуже великі рахунки за комунальні послуги. А після того, як він виписався, рахунки й далі приходять на двох.
— Записую ваше прізвище й адресу, обов’язково розберуся з цією ситацією.
— Вас турбують мешканці першого під’їзду будинку №14 на вул. Шухевича. Ми неодноразово зверталися до нашого ЖЕКу через те, що постійно стоїть вода й перший поверх “поцвів”. До того, тут спокійнісінько гуляють щурі. Страшно дітей випустити з квартири.
— Завтра у вас будуть відповідні служби, щоб позбавитися цих “сусідів” й подивитися, чому стоїть вода.

У XXI століття будемо входити цивілізовано
Капітальні ремонти доріг й будинків, які відбуваються у Рівному, ніби повторюють історію Києва, який кілька років поспіль був покритий парканами й заставлений сучасними машинами.
На думку Юрія Собчука, рівняни, а найбільше водії, мають цінувати ту роботу, яку проводить міська влада, ремонтуючи автошляхи. Міський голова поставив перед управлінням завдання — з кожним роком нарощувати капітальний ремонт доріг. Щоб забезпечити його виконання, управління розглядає можливість придбання асфальтоукладника. Це дасть змогу, за словами пана Юрія, повністю відмовитися від ямкового ремонту доріг й асфальтувати їх за більш сучасними технологіями.
Відрізнятиметься від інших районів й відремонтований майдан Незалежності. Скільки не говорили в місті про те, що на будинок залізничників гроші витратили, але ж тепер триповерхова будівля має гарний вигляд, переконаний Юрій Собчук. До Дня Незалежності набуде нового вигляду житловий дев’ятиповерховий будинок та кінотеатр “Україна”. Ремонт лише будинку сягнув на 400 тисяч гривень. А от бруківка на площі Театральній та майдані поки лежатиме стара. Коли виділять кошти на її заміну — спрогнозувати важко. Можливо, наступного року, розмірковує пан Собчук.
Управління упритул займається житловою сферою, розповідає начальник, повсюдно у під’їздах ставлять броньовані двері, ремонтують фасади й дворові території. Проблемами дворів до цього часу мало хто займався. А цей рік начальник управління хоче зробити переломним для дворових територій, повернути туди гойдалки, дитячі майданчики, лавочки, зони відпочинку.
Коли бралися за капітальний ремонт доріг, ніхто не знав, що з цього вийде, ділиться Юрій Собчук. У планах було відремонтувати 12 вулиць, на даний момент зроблено 13.
Навряд чи з’являться найближчим часом у центрі Рівного наметові літні кафе, де можна посидіти на відкритому повітрі й випити кухоль пива. Культура місцевих мешканців не дозволяє впровадити такий європейський й популярний у сусідній Польщі вид відпочинку. Разом з цими наметами, вкрай необхідні туалети, каже Юрій Собчук. Але виникає сумнів, що рівняни будуть їх відвідувати, швидше розійдуться по сусідніх дворах. Не виключено, що на свята будуть стояти лотки з розливним пивом, як у Києві. А на майдані й так кафе вистачає.

Світло і вода — економії не уникнути
— Пане Юрію, ви нерідко їздите у відрядження по Україні та за кордон? Як виглядає Рівне на фоні інших міст?
— Знаєте, от гримить Луцьк по всій Україні щодо реформ із збирання квартплати. А ми не гірші, ніж Луцьк. Ми просто працюємо і ніде себе не виносимо, не показуємо. Розробляємо житлові програми й намагаємося їх реалізувати.
— Як розвивається ситуація з електропостачанням “Рівневоди”?
— Ми вже почали розбиратися з фінансовим станом водоканалу й побачили, що основними боржниками є ЖЕК-ЖБК. Рівняни з будинків, які обслуговують звичайні ЖКП, проплачують 88% за спожиті послуги. Ситуація з ЖБК катастрофічна — проплата становить 11%. Щоб змусити боржників платити, будемо відрізати від водопостачання окремі квартири, а не цілі під’їзди, як раніше.
За останньою інформацією, міський голова збирається цього тижня поїхати в Кузнецовськ на РАЕС разом з Разумовим, щоб домовитися про прямі поставки електроенергії на водоканал. Це буде і місту, і підприємству вигідніше. Є такі дані, електростанція може продавати електроенергію безпосередньо.
До того ж є пропозиції від підприємців, які мають у своєму розпорядженні свердловини на території міста. Вони пропонують взяти на баланс якийсь район поруч зі свердловиною й забезпечувати його цілодобово водою.
— Як просувається міська програма з ремонту дахів?
— Десь 300 п’ятиповерхових будинків в обласному центрі вимагають ремонту дахів. Один шатровий дах коштує 300 тисяч гривень. Ми все робимо поступово, по мірі надходження коштів, щороку намагаємося відремонтувати два-три дахи.
Для прикладу наведу спільну програму з ВАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” з встановлення лічильників. Її реалізація дала значну економію, встановили у Рівному десь 700 нових приладів обліку електроенергії. Якщо, скажімо, у ЖЕК №1 щомісяця платили понад 30 тисяч гривень за світло, то тепер це вісім тисяч. Зафіксували дуже багато крадіжок електроенергії: офіси й магазини підключаються до будинкових лічильників й користуються електронергією, а платять за це — ЖКП.
Та й взагалі ситуація із боржниками у місті страшна. Не платять справді багаті люди. От міський голова на апаратній нараді зазначив, що на вул. Пушкіна є будинок, де мешкають дуже багаті люди, а борги у них — три-п’ять років. Готуємо про них лист в пресу, щоб в газетах його опублікували.
— Чи вирішена ситуація із заборгованістю заробітної плати працівникам ЖКП?
— Зараз міська влада обмірковує систему, за якою на ЖКП виділятимуть кошти, щоб виплатити людям заробітну плату.
— Яка доля рівнян, які мешкають у панельних будинках? Адже в наших кліматичних умовах термін експлуатації будівель значно менший, аніж на півдні.
— Чув, що в Москві ці будинки вже розбирають й панельними залізобетонними плитами вимощують дороги, а людей переселяють в інші, сучасні оселі. На мою думку, цією проблемою мають займатися науково-проектні інститути. Якби крупнопанельні будинки правильно будувалися, вони могли б простояти понад сто років. А так... Куди переселити людей? Адже із усього житлового фонду відсотків 50 споруджені із крупнопанельних блоків.
Ситуація трохи схожа на долю 100 ліфтів, які відслужили свій термін експлуатації. За усіма вимогами їх потрібно міняти, а вартість нової кабіни понад 100 тисяч гривень. А ми на всі ремонти заклали півмільйона. Зараз охорона праці обстежує, робить технічні висновки. Після цього приступимо до ремонту, заміни частин обладнання, й ці ліфти прослужать ще якийсь час.
Можливо, таким чином будемо ремонтувати й будинки, мінятимемо якісь частини. А взагалі, щоб вирішити цю проблему, має бути державна програма. Із державного бюджету на комунальну сферу нічого не виділяють вже багато років. Вся надія тільки на міську казну.
— Невже немає ніякої альтернативи?
— Ну от ми пишемо листи до нашого Комітету комунального господарства, а звідти відписки приходять, мовляв, треба реорганізовувати житлово-комунальну сферу, створюйте товариства співвласників будинків. І що воно дасть? Хіба один під’їзд, де мешкає 30-40 сімей, може здати стільки грошей, щоб купити новий ліфт? Товариства співвласників нічим не підкріплені. Якщо люди прийдуть у новий будинок, його ще можна експлуатувати, збираючи лише квартплату. А в старих будівлях без капітальних ремонтів не обійтися. Недовірливо ставляться рівняни й до того, що будинок обслуговуватиме приватна особа. Не хочуть вони кошти здавати якомусь підприємцю. От і доводиться констатувати, що житлово-комунальне господарство поки що реформувати не вдасться. Ми трохи навчилися, як шашкою махати, а далі...