Футбол як тест на патріотизм

Можливо, колись і
дізнаюся про це з
цікавого і корисного для всіх мешканців області документального фільму, показаного за гроші невідомих спонсорів по каналу РДТРК, або з публікацій в популярному (особливо у Зарічному та Рокитному) журналі “Губернатор”. Може, навіть і фотографії побачимо, такі красиві, кольорові: молодий, підтягнутий Микола Сорока у красивій жовто-блакитній (жовто-блакитній – обов’язково) формі з друзями по команді – Володимиром Литвиним, Анатолієм Юхименком і т.д. У гетрах, трусах і маєчці від фірми “Рівненська швейна фабрика” з номером 7 на спині і написом: Шев..., ой, СОРОКА.
Це, так би мовити, тільки наші здогади, бо того фільму ще не бачили і публікацій не читали. Та й Юхименка у таку солідну команду ввели авансом, на майбутнє. Він, кажуть, у нашій області чи не найбільший футболіст. Навіть “Вересу” допомагав, і “Верес”, слава Богу, нікуди не вилетів. Тепер от у нього інша радість – млинівська “Іква”. Як кажуть у народі: чим би в облдержадміністрації не тішились, аби ділом займались.
Про “Ікву” Юхименко натякав давно. Мовляв, не дасть нам (області) Чайка стадіон з прилеглою територією (з прилеглою територією – обов’язково!) “Верес” похє..., в смислі, поховаємо, а “Ікву” піднімемо. Сказано – зроблено. Тепер і “Верес”, і “Іква” разом у другій лізі нашу славну область представлятимуть. І чи не подякувати за це нашому славному обласному керівництву від імені всіх вболівальників футболу Рівненщини. Збулась віковічна мрія футбольних фанатичок та фанатів. Доземний уклін вам, панове Сорока та Юхименко, (доземний — обов’язково). Радості немає меж. Адже тепер не тільки у Рівне приїжджатимуть такі славні команди як “Динамо-4”, “Карпати-3” та “Оболонь-2”, а й у Млинів.
А яке, вибачте за слово, дербі очікує усіх нас: на напіврозваленому стадіоні “Авангард” зустрічаються залишки “Вереса” з третім складом луцької “Волині”, який має горду назву млинівська “Іква”. Уся прилегла територія заповнена бочками з рівненським пивом (рівненським — обов’язково) і тисяча млинівчан з одного боку несамовито вболіває проти тисячі мешканців обласного центру. І погляньте, хто на полі: угроблений газон “Авангарду” зорюють навіть негри, з якого-небудь Камеруну, яких не покидає надія пробитися в основний склад “Волині” і заробити трохи грошенят в Україні.
Я навіть бачу (як Нострадамус, чесне слово) салюти у Млинові після перемоги в Рівному. Ці перемоги будуть вписані золотими літерами в історію млинівського футболу. Можливо, в цю ж млинівську історію увійдуть і Сорока з Юхименком, які по-справжньому сприяли розвитку футболу на... А тут питаннячко. Кому ж сприяє наша влада? “Верес”, візитна картка футбольної Рівненщини, замість повноцінних тренувань, ганяє м’яча по набережній Усті, а всі сили обласних чиновників спрямовані на підтримку фарм-клубу луцької “Волині” млинівської “Ікви”. Можливо, ми вже придаток Великої Волинської губернії? Звичайно, можна тільки порадіти за успіхи “Волині”, яка майже на рівних конкурує з київським “Динамо” та донецьким “Шахтарем” і зняти капелюха перед людьми, які підтримують гру мільйонів у Луцьку. Але невже у Рівному немає своєї славної футбольної історії зі славними перемогами? Невже “Верес” не гримів на всю Україну і рівненський вболівальник не заповнював вщент наш тепер убогий стадіон?
Де наші перемоги, де наші Короткови, де наші футбольні таланти? Звичайно, ми маленька скромна аграрна область, зі своїми такими ж маленькими, скромними аграрними керівниками і тут нічого не вдієш. Ну немає вже ні нормального “Азоту”, ні РЗТА, ні льонокомбінату і ще з десяток колись процвітаючих підприємств, то залиште народу хоч футбол. Знайдіть нарешті Короткова, Чайку чи Іванова, потіште народ.
Підкажіть же хтось Сороці з Юхименком, що за футбол теж медалі дають. Можна навіть Кубок в руках потримати, в себе в кабінеті поставити. Тільки уявіть, панове: ви на відкритому каділаку повільно сунете Соборною, в руках Кубок України (для початку), а з усіх боків тисячі рівнян стелять дорогу трояндами і скандують: Слава Сороці! Слава Юхименку! Слава “Вересу”! Ви проїжджаєте повз поворот на вулицю Симона Петлюри, кидаєте гордий погляд на Народний дім, усміхаєтесь, міцніше стискуєте Кубок і починаєте розуміти: заради цієї миті варто жити і боротись.



P.S. Газета “ОГО” обіцяє безкоштовну інформаційну підтримку усім, хто візьметься відродити славу рівненського футболу.