Ровесник динозаврів росте у Рівному

На перший погляд нічого особливого — непримітне подвір’я з будиночком та невеликим городом. Тільки багато зелені та квітів навколо. Пересічна людина напевно махнула б рукою і сказала: “Бур’яни, та й годі”. Однак це не так. Досвідчене око ботаніка відразу ж помітить тут десятки видів рідкісних рослин. Окремі з них не побачиш навіть у відомих ботанічних садах.
Щодня біля кожної рослинки проходить літній чоловік: уважно розглядає їх, піклується, поливає.
— Треба знати їх мову, — каже він. — Одні потребують більше сонцям, інші — затінку. Якась квітка любить вологий ґрунт, а тій, навпаки, подавай сухий. Адже всі вони росли в різних кліматичних умовах.
Анатолію Терещуку сьогодні вже сімдесят років. Мабуть, і стільки ж росте на його подвір’ї трав та дерев. Кожна рослина заслуговує на увагу. Адже на городі він зібрав не тількі екзотичні для нашого краю екземпляри, а й лікарські рослини. Тут і калган, і синюха голуба, і лофант, і ехінацея пурпурова, і кадило.
— Лікарськими травами я почав цікавитися, коли досяг пенсійного віку, — розповідає пан Анатолій. — До того працював викладачом. У 1958 році закінчив Київський інститут інженерів водного господарства (у Рівному тоді його ще не було), а з 1964 року — аспірантура в Москві. Так я став кандидатом технічних наук. Довгий час трудився над докторською, однак простий збіг обставин не дозволив мені завершити цю справу. Більше десяти років тому я познайомився із Іваном Носалем — відомим на всю Україну рівненським травознавцем. У соєму серці пробудилась любов до лікарських рослин і взагалі ботаніки.
І на його подвір’ї почали з’являтися перші рослини. Одні він привозив з ботанічних садів, інші — з лісу. Взагалі дуже любить мандрувати. Пошук рідкісних трав та квітів — улюблене заняття ботаніка. У нашому краї Анатолію Терещуку пофортунило відшукати Петрів хвіст (надзвичайно рідкісна рослина, яка росте лише на гнилих стовбурах дерев, пеньках), плавун булавовидний (занесений до Червоної книги України), п’ятипал, кадило. У кожній рослині він знаходив якісь цілющі властивості і, переконаний, усіх їх випробував на собі. Через певний час у нього буяв справжній аптекарський город.
Особливе захоплення в травознавця викликало дерево гінкго, яке він одного разу привіз із Київського ботанічного саду. Сьогодні паростків цієї реліквії на городі пана Анатолія більше сотні.
— Гінкго — це найстаріше дерево на планеті, — ділиться знаннями природолюб. — Воно покривало територію України понад 250 мільйонів років тому. “Ветеран” живе до тисячі і більше років. Сягає висоти 30 метрів, до чотирьох метрів у діаметрі. З гінкгових до наших днів дожив лише один вид. Це велике дерево з лопатоподібними листками. Збереглися гінкго завдяки людині. Вони росли ще за динозаврів і потім раптово зникли. Лише в наш час кілька екземплярів їх дикого виду знайшли в Китаї й поширили по світу. Сьогодні рослину можна побачити в усіх ботанічних садах України, а також в окремих любителів-садоводів. Як-от Анатолій Терещук.
Кількарічні дослідження дерева дали змогу пану Анатолію вивчити його властивості. Гінкго, як ліки і доповнення до їжі, допомагає позбутися хронічної втоми, зміцнити імунну систему, поліпшити пам’ять, зменшити кров’яний тиск і атеросклероз. А ще гінкго лікує тромбофлебіт і варикозне розширення вен, прискорює реабілітацію після інсульту, помічне при аденомі простатиті та імпотенції. Тож недаремно це дерево називають цілителем ХХІ століття.
— Я впевнений, — наголошує Анатолій Терещук, — що кожен із нас, якщо захоче, може вирощувати цю чудову рослину біля своєї хати, на дачі, у школі, в храмі чи парку. Воно чудово почувається в умовах України, у кімнаті (як декоративне). А препарати з листя гінкго повинні стати обов’язковими ліками і харчовими добавками для всіх, хто хоче дожити до глибокої і, водночас, здорової старості.
Власне, чоловік докладає до цього всі свої сили. Його мрія: щоб, як і мільйони років тому, гінкго росло на всій території України. Тому травознавець склав спеціальну карту нашої країни, на якій зазначає, де росте розіслане ним (він надсилає насіння) гінкго. Наукова публікація пана Анатолія у всеукраїнській газеті “Порадниця” викликала великий ажіотаж. Щомісяця до нього приходять сотні листів з проханням вислати насіння чудо-дерева. Не відмовляється і безкоштовно надсилає. Просить тільки вкласти у лист іще один конверт, адже живе на одну пенсію, тому накладно виділити гроші на таке активне листування.
Зараз Анатолій Терещук готує до друку власну книгу. Матеріалу назбиралося доволі. Однак проблема традиційна — потрібен спонсор. А поки його нема, даремно часу не гає. Майже щодня їздить у ліс і на власну дачу, де, до речі, у нього також аптекарський город. Шукає рослини, вивчає, збирає насіння. І понад усе піклується про гінкго — прадавнє дерево щастя і здоров’я.