Грибна аптека

Здавна в народній медицині застосовуються шляпкові гриби. За даними лікарського порадника другої половини XVII століття, екстрактом білого гриба лікували обморожені й омертвілі ділянки шкіри. Дистилят з в’ялених грибів рекомендували прикладати до частин тіла, уражених паралічем.
У наші дні боровик, чи білий гриб, використовують при стенокардії, туберкульозі, зниженні життєвого тонусу. Існує думка, що систематичне вживання в їжу білих грибів — гарний профілактичний засіб проти ракових захворювань. А от несправжні опеньки раніше використовувалися при шлунково-кишкових захворюваннях як проносний і блювотний засіб. Певно, вони містять речовини, що підсилюють діяльність травних органів. Дотепер в Австрії опеньок осінній вживається як легкопроносний засіб.
Деякі різновиди літнього опенька називають галюциногенними грибами, які виробляють психотропні (впливають на психіку) речовини, що дозволяє застосовувати їх при лікуванні певних психічних захворювань. Найбільш активні антибактеріальні препарати (наприклад, антибіотик кампестрин) одержують з молодих печериць. У старих грибах ці властивості знижуються.
Становить інтерес і група грибів, що ростуть на сильно угноєному ґрунті. Один із них — сірий гнойовик. Було виявлено, що цей гриб зовсім нешкідливий для непитущих людей, а в тих, що зловживають спиртними напоями, викликає отруєння, блювоту, сильне серцебиття і почервоніння шкіри.
Антимікробні властивості мають гриби “говорушки”. Французькі вчені виділили з них речовину, яку можна використовувати для лікування туберкульозу.
В народній медицині досить широко застосовуються отруйні гриби — мухомори. Анатом і хірург професор Е.Мухін писав, що в Московській губернії мухомор здавна застосовували як ліки “при простудних болях, пухлинах золотушних — з великим успіхом, тоді як усі відомі засоби не давали ніякої користі”. Їх використовували також для лікування туберкульозу, ревматизму, подагри, множинного склерозу та екземи, для зняття фізичної втоми, при захворюваннях нервової системи та в інших випадках. Сучасні вчені виявили, що червоний мухомор містить отруйні речовини мускарин, мускаридин і мускарифін. Останній в малих дозах підсилює дію залоз внутрішньої секреції і тим самим підвищує тонус організму.
Незважаючи на те, що червоний мухомор відносять до отруйних грибів, він і донині застосовується в гомеопатичній практиці при спазмах судин, функціональних порушеннях нервової системи, склерозі. Настій мухомора в народній медицині вживається як зовнішній засіб при поліартриті, ревматизмі та радикуліті.
Шведські вчені Вікен та Елон провели дослідження 57 шляпкових грибів з метою виявлення їх антибіотичних властивостей проти збудників фізичних хвороб — стафілококів і проти шкідливих бактерій кумюларій. З них у 24 грибів проявилися антибактеріальні властивості проти стафілококів, у тому числі у жовтої лисички, синього груздя, пурпурово-червоної та фіолетової гострогіркої сироїжок та ін. Чемпіонами-антибіотика серед грибів виявилися козляк і мокруха, яку більшість грибників і грибом не вважають.
З дощовика гігантського виділено протипухлинну речовину кальвацин, що з успіхом застосовується в науковій медицині США. У народній медицині спори цього гриба використовуються як кровоспинний засіб.
Деякі види маслюків містять речовину, що знімає сильні головні болі і полегшує перебіг подагри. Грибну мазь проти подагри одержують також із веселки звичайної.
Особливе місце в медичній практиці посідають гриби-трутовики. З них найбільш відомі березовий гриб-чага та модринова губка бака. Останню дуже цінували древні греки — вони цілими кораблями вивозили її зі своїх чорноморських колоній. Ще в позаминулому столітті з архангельського порту щорічно вивозилось в інші країни по декілька тисяч пудів модринової губки. На початку минулого століття тільки в одному Нюсо-Урюпинському лісництві на півдні Західного Сибіру заготовляли щорічно до 100 пудів модринової губки.
Місцеві жителі збирали її для своїх цілей. Вони знали, що губку можна використовувати замість мила, як барвник і хороші ліки, для художніх виробів. З молодого гриба готували суп. З відварів губки і коренів підмореника можна було отримати фарби майже усіх відтінків.
У Північній Америці модринову губку використовували замість хмелю у пивоварінні. Та основна її цінність полягає у лікувальних властивостях. З гриба готують кровозупинні та послаблюючі препарати. Відварами лікують багато хвороб: ушиби та астму, туберкульоз та жовтуху тощо. Про це добре знають тайгові мисливці, бо в тайзі немає аптек і лікарень.
Інший трутовик-чага, або березовий гриб, — вивчений більш детально і вважається лікарським засобом у сучасній медицині. Вживання її поліпшує самопочуття хворих, зменшує болі аж до повного зникнення. У хворих з’являється апетит, поліпшується сон, нормалізується функція кишківника. Препарати, виготовлені з чаги, лікарі призначають при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, гастриті, для врегулювання діяльності кишківника, заспокоєння нервової системи, при безсонні і для підвищення працездатності. Тайгові мисливці п’ють чай з чаги.
Цілком імовірно, що подальші дослідження лікувальних властивостей грибів допоможуть вишукати способи виділення, очищення і застосування багатьох інших біологічно активних речовин, що містяться в них.