03.10.2003, 09:55

Лимичі “зібрали каміння” — згуртували свій рід

Пам’ятний знак роду Лимичів у Рівному

Свято воскресіння роду Лимичів, яке відзначається щорічно 1-3 жовтня, ознаменувалось відкриттям пам’ятного знака біля рівненських шкіл — гімназії №1 та ЗОШ №2. Певне, це змусить підростаюче покоління замислитись: “А якого ми роду?” та спонукатиме до генеалогічних досліджень. Як це свого часу зробив рівненський лікар-рефлексотерапевт Андрій Лимич, котрий дослідив свій рід аж до дванадцятого коліна.

Лимичі — приклад відродження українських родин. Понад 2000 членів цього роду мешкають у сімнадцяти областях України.
“На все свій час: час розкидати каміння і час каміння збирати” — ці слова Святого письма у певній мірі відображають трагічну історію однієї з гілок народності лемків. З давніх часів вони мешкали на західних узгір’ях Карпат, біля річки Сян, поруч з бойками та гуцулами. Їхня національна самобутність, бажання жити та господарювати на своїй історичній батьківщині суперечили політичним амбіціям як царської Росії, керівництва радянської імперії, так і прокомуністичної Польщі. Від кожної влади вони зазнавали утисків, підпадали під примусові переселення. То був “час розкидати каміння”.
Зате “час збирати каміння” настав, коли лікар Андрій Лимич, батьків якого доля закинула аж у Красноярський край Російської Федерації, замислився над походженням свого прізвища. Після переїзду в Рівне його пошуки набули систематичності та привели в архіви Львова, Вінниці, Кракова, Варшави, познайомили з істориками. Виявилось, що на початку минулого століття дехто з роду Лимичів, Лімічів, Лемічів переселились з карпатського села Лікоть на Поділля, у село Гарячківка, нині Крижопільського району Вінницької області — там землі були більш плодючими. Хто залишився — зазнав політичних репресій у тридцяті-сорокові.
Три роки тому ідея об’єднання роду втілилась у створення першої в Україні громадської родинної організації “Всеукраїнський фонд роду Лимич”, яку очолив пан Андрій. Затверджено герб, гімн і молитву роду Лимич. Проведення першого з’їзду лемків України у нашому обласному центрі, закладення першого каменю під майбутній пам’ятник та алеї поблизу нього, відкриття знака “Корінь роду Лимич” на місці родинного гнізда — колишнього села Лікоть, що на українсько-польському кордоні, встановлення знака “Доля роду Лимич” на Вінниччині, відкриття нинішнього — все це робиться для підростаючого покоління. Адже сам Андрій Лимич зауважив:
— Це приклад для наших дітей, як треба вивчати, шанувати і любити свій рід. Лимичі мають можливість вивчати історію України не тільки за підручниками, а й на прикладі історії свого роду.
… Завершилися урочистості древнім звичаєм карпатських горян — розпалюванням родинної ватри.