Олександр Федоров: В мені тече кров комуніста і козака

Онук комуністки й оренбурзького козака
Родом пан чи, перепрошуємо, товариш Олександр з Оренбурга. Бабуся по маминій лінії була комуністкою, а в батьковій родині всі були козаками. Дід, до речі, був офіцером козачого війська, закінчив військове училище. Оренбурзькі козаки, як стверджує Федоров, були єдиним козачим військом, яке не прийняло радянської влади.
— Пригадую, коли заходив до бабусі, то казала мені, що ти до того гада (діда) не ходи, дуже вже не любила козаків, а коли приходив до діда, то він мене зустрічав словами: “О, червоний вигодуванець прийшов. Росію продали”.
Після школи вступив у Оренбурзьке училище зенітно-ракетних військ. Заяву в партію подав уже на службі, причому не одразу і не заради посади. Вагався більше року, все казав, що морально неготовий. Навряд чи міг тоді здогадуватись, що відстоювання комуністичної ідеї стане справою життя. Роки спливали наче вода. Нелегка доля у солдата. Вісім разів переводили з однієї частини в іншу, а помешкання разом із сім’єю взагалі довелося змінювати аж 13 разів. І раптом сталося... Армія перейшла під синьо-жовті прапори.
— Присягу на вірність народу я приймав один раз і вважаю, що двічі справжній офіцер присяги не приймає. До того ж, ми не мали жодного права вибору, нас як проституток усіх продали.

З армійських одностроїв —
під червоні знамена
Звільнився з військової служби у 1994-му, в чині підполковника. Нелегко військовому та ще й у такому молодому віці ставати цивільним. Спочатку пенсія здавалася пристойною і жити начебто можна було. Але дедалі ставало все гірше й гірше. Саме в цей час розпочав пошуки залишків Компартії у Рівному. Хоч і не ортодокс, але переконаний, що окрім комуністів ніхто нічого кращого в Україні не побудує. Довго, щоправда, довелося шукати рештки колись могутньої монолітної міської організації. Одні заховали свій червоний квиток під сукно, інші — непогано пристосувалися до нових умов.
— Перший секретар міськкому тоді мене трохи обдурив, розповідаючи про стан та перспективи міської організації комуністів. Коли я побачив справжню картину, було повне розчарування. Але відступати не звик...
Нині, каже добродій Олександр, ситуація значно покращилася. У складі міської організації половина молоді. Буквально днями прийняли в лави партії однодумця з 1961 року. На Рівненщині нині 1400 членів Компартії, зареєстровані районні організації. А в самому Рівному діє близько двадцяти первинних парторганізацій. Разом з цим масовість, на думку Федорова, не панацея. Він противник того, щоб у члени партії масово затягувати студентів, потрібні свідомі бойці за комуністичну ідею.
— У той час вони ще були дітьми і не зможуть по-справжньому оцінити переваги того суспільства. Усе зрозуміють, як тільки-но спробують знайти роботу. Адже всюди вимагають три роки стажу, а де його взяти вчорашньому студенту? Робимо ставку на 30, 40, 50-річних.
Крок за кроком, день за днем Федоров відновлював міську організацію КПУ. Майже кожного тижня на майдані ще й дотепер виставляє пост, де агітує громадян за рідну йому партію. Перехожі сприймають таку активність по-різному. Бувало, що вихоплювали прапор і тікали, а бувало, що й отримували від ідейного комуніста по пиці і тепер дискутувати намагаються на відстані. Федоров каже, що перед їхньою партією поставлена жорстка інформаційна блокада і тому вони просто змушені йти на майдан.

Гроші партії і молдавський варіант
Олександр Федоров стверджує, що КПУ грошових мішків не має й живе тільки за рахунок внесків. Хоча в даному питанні він не категоричний і вважає, що це трохи неправильна позиція. Навіть у Леніна був грошовий мішок на ім’я Павло Морозов. І взагалі, не маючи грошей, політикою займаються тільки дурні. На громадських засадах це можна було робити ще в 1991 році, але не тепер. Компартія не може фінансуватися грошовими мішками, оскільки у всіх на виду. І якби завтра виявили спонсорів партії, про це знали б усі.
— Я не стану приховувати, є в нас і багаті люди, той же, скажімо, Ткаченко, але ж він не шахрай. Хоча, звісно, партія — це організм. Прищі вискакують всюди, але не може весь організм бути у прищах.
Федоров запевняє, що нині комуністів боятися нічого, партія тепер зовсім не та, що була раніше. Комуністи мають чітку економічну програму і вважають, що шахраї повинні сидіти в тюрмі. КПУ проти приватизації великих та стратегічних підприємств. Федоров вважає, що ще не все втрачено. Можна піти молдавським шляхом, знову забрати у власність держави лікеро-горілчану і тютюнову промисловість. Це третина бюджету. Скажімо, заводи горілчаної леді Антоньєвої дають прибутки у вигляді 2 млрд. гривень, а до бюджету з цієї суми надходить лише 2 відсотки від того, що вона могла б давати.

Голодомор — це американська вигадка
Чи варто щодня посипати голову попелом, запитав наш співрозмовник, коли нагадали йому про репресії. Комуністи, за його словами, визнали свої помилки ще на двадцятому з’їзді партії. А він, народившись у 1949 році, цього не бачив, тому рвати на собі сорочку не збирається та й про ті події дані значно перебільшені.
— Договорились вже до того, що в роки правління Сталіна було знищено 100 мільйонів населення, а загалом його на той час було 165 мільйонів. Документально підтверджено, що з 1920 по 1952 рік у тюрмах Радянського Союзу сиділо 3 млн. 200 тисяч чоловік. У процентному відношенні зараз в українських тюрмах перебуває значно більше ув’язнених, аніж тоді. Що ж стосується голодомору, то цей термін видумав у 1963 році Сенат США. Був просто неврожай. Не можна історичні події минулого оцінювати мірками сучасного. Тоді йшла класова боротьба. Так було і з репресіями. Один на другого настукав, приїхали, забрали. Сталін визнав помилки при колективізації, пам’ятаєте працю “Запаморочення від успіхів”? Складно, звичайно, усе це трагедії, але не можна на цих трагедіях робити спекуляції і доводити до абсурду.

Про “зажравшуюся” Європу
Нинішні стосунки України з Європою Федоров пояснює на прикладі ринку. Мовляв, стоїть на ринку крутий, у нього свій магазин, а біля нього стоїть жебрак з таким же товаром за нижчою ціною. Що, мовляв, зробить крутий? Спробує прибрати жебрака. Такою ж, за його словами, ситою і забезпеченою і є Європа. Їй ми не потрібні, хіба що у вигляді дешевої робочої сили. А от із Росією зовсім інша справа. Вони нам нафту, а їм труби, цукор, м’ясо.

Про Симоненка, долари і майбутнє
Природно, що нас цікавило запитання, а чи не час уже підшукати Симоненку заміну? Але Федоров переконаний, що Симоненко дуже сильний лідер. Та й КПУ тепер зовсім інша партія. Наш співрозмовник є членом керівних органів партії і неодноразово спостерігав, як там критикують Симоненка.
Комуністи — не демократи, доларів не поважають. Тобто, не те, що не люблять шелестіння купюр, просто їм не подобається те, що зелені папірці так би мовити ходять в Україні. Вважають, що це фінансова колонізація. Та й гроші ці, виявляться, зовсім дешеві, не підкріплені ні нафтою, ні золотом. Їх друкують навіть у Японії. Словом, у комуністів є економічна програма, при отриманні влади вони здатні втілити її в життя..
— Що стосується мене, то в подальшому бачу себе простим військовим пенсіонером з хорошою пенсією. Впевнений, що на таку заслужив. Я просто хочу бути щасливим дідусем, адже маю троє внуків, бути простою людиною, яка бачить майбутнє своїх дітей та онуків.
Щодо своїх шансів стати, скажімо, міським головою, то Олександр Федоров, посміхаючись, сказав, що він не Володимир Мороз, який з доцента став міським головою. Для того, щоб обійняти цю посаду, треба мати адміністративний, господарський досвід, а не просто сісти в крісло, щоб люди сміялися. Бути народним депутатом теж дуже складно, якщо ним бути справді.