Ми сміло в бій підем у боротьбі за...Тузлу

Напевно, все-таки чекатимуть команди згори. А подати її нікому. Верховний Головнокомандувач у такий відповідальний момент спочатку покидає державу, потім перериває свій офіційний візит до “панами-мами”, але чіткої заяви з приводу цих подій від Гаранта Конституції почути досі не довелося. Чекати відповідь на питання, чи зможе держава захистити цей шмат своєї землі, лишилося зовсім недовго. У разі, якщо Україна піде хоча б на найменші поступки Росії, або ж, не дай Боже, погодиться на спільне використання острова, це означатиме, що захистити свою державу ми просто нездатні і вважати себе повноцінною країною ми не можемо, вже не кажучи про те, чи вважатимуть після цього нас такою інші країни світу.
Маленький острів Тузла, завдовжки 6,5 кілометра, знаходиться посередині Керченської протоки. Донедавна про існування цього острова у Керченській протоці знали одиниці як у Росії, так і в Україні. Але з легкої руки росіян про забутий Богом і людьми острів дізналися мільйони громадян в обох країнах. На ньому розташовано кілька українських пансіонатів. Свого часу острів передали з Краснодарського краю до Криму. Це вже другий клаптик української землі після острова Зміїний у Чорному морі, від якого біжить слина в сусідів України.
Спочатку була заява про те, що нічого страшного не відбувається, мовляв, місцева влада Краснодарського краю будує дамбу для укріплення берегів Чорного моря зі свого боку. Потім, у відповідь на ноту протесту українського МЗС, російське міністерство закордонних справ цинічно поставило вимогу надати документи, на підставі яких Україна вважає острів своєю територією. А потім російська сторона взагалі перестала церемонитись. А глава Адміністрації президента Росії Олександр Волошин заявив, що Росія не поступиться Україні Керченською протокою і готова застосувати для цього бомбу. Про це Волошин заявив на закритому брифінгу для українських журналістів у Кремлі.
— Ніколи Росія не залишить Україні Керченську протоку. Досить того, що Крим сьогодні український, і ми ледь заспокоїли людей з цього приводу. Досить знущатися над нами. Якщо треба, ми зробимо все можливе і неможливе, щоб відстояти свою позицію. Якщо треба, ми скинемо туди бомбу, — заявив Волошин. Ці слова були сказані з несподіваною жорсткістю.
До речі, у військовій доктрині Росії сказано про можливість нанесення Російською Федерацією превентивного удару по зонах нестабільності. Волошин, таким чином, підтвердив, що зоною нестабільності може бути визнаний і український острів Тузла. Москві не подобається, що суднохідне русло, розташоване на захід від острова, належить Україні. Через русло проходять сотні іноземних кораблів, з яких збирають плату за проходження, а це значні суми у валюті. Є припущення, що, довівши дамбу до Тузли, Росія визнає його вже не островом, а півостровом і відповідно ділитиме Азовське море та Керченську протоку.
Наразі між Україною та Росією повністю узгоджено сухопутний кордон, однак домовитися про розподіл Азовського моря та Керченської протоки сторони так і не змогли. Клаптик суходолу в морі може стати другою територіальною претензією до України. На міждержавному рівні це питання вирішуватимуть аж 30 жовтня, коли в Київ приїде міністр закордонних справ Росії Ігор Іванов. До тих пір російські будівельники вже досягнуть острова. Чи зупинять їх? Від 29 вересня тут цілодобово працюють понад сто одиниць техніки, зокрема, бульдозери та екскаватор, робітників зібрали з усього Краснодарського краю. Море тут — лише 2 метри завглибшки. Щодоби дамба просувається приблизно на 150-200 метрів.

Тузла: політичний іспит для влади
Цього року Україну екзаменували її сусіди з предмету “національна гідність”. Спочатку Польща зажадала від Києва офіційного визнання трагедії 1943 року на Волині геноцидом проти поляків. Далі у ролі екзаменатора виступила Молдова. Півтора-два десятки молдавських прикордонників захопили частину Дністровської ГЕС, перешкоджаючи українським енергетикам працювати. Далі — знову молдавани загарбали кілька гектарів України на Буковині. На всіх іспитах Україна тихо белькотіла незрозумілі фрази й отримала оцінки “незадовільно”. Після цього екзаменувати наших можновладців лишилося хіба що чукчам.
На всіх політичних фронтах чинна влада демонструє активний відступ, здаючи без бою кожен клаптик української землі. Тоді як у чиновників у Києві вкотре проявився симптом важкої хвороби під назвою “політична імпотенція”.
Над Тузлою витає дух війни. Інколи містика перетворюється у жахливу реальність…