Ми у Facebook
23.10.2003, 07:50

Колонка Олександра Смика Нам потрібен Апостол

На Покрову, якось по-осінньому, бридко дощило. День міста мені нагадував сценарій німого чорно-білого фільму “Свято святого Йоргена”, де в головній ролі, пам’ятаєте, був геніальний актор Ільїнський. Люди чекали на Диво. Один з місцевих організаторів так званих культурних заходів за п’ять хвилин до виходу головного героя ще повторював: “Який дурень у таку погоду з хати вийде”. Як з’ясувалось, він зовсім не тямить у жанрі політичного комедіуму. Майдан Незалежності за мить став тісним для рівнян, наповненість — року 1989, політактивність масовки — на всі сто відсотків. Моє місто, з низького старту, включилось у президентський марафон з відкритими розчепіреними вухами і роззявленими ротами. Шаблонні фрази лунали з месіанським надривом. Диво не за горами. Диво буде...
У голові, як бджоли будують соти, самі собою складались рядки:
Час великого здвигу,
Все так складно і просто,
Настає вирішальний момент.
Україна — релігія,
Їй потрібен Апостол,
Їй потрібен Апостол —
Не Президент.
З огляду на все, що відбувається з нашою державою, виходить саме так. Відсутність загальнодержавної ідеології, яка б, певно, мала стати основою Конституції, призвела до появи більше 125 партій на одній державній території. Політичне месіанство роздирає душі і затьмарює розум тих, хто ніби не помічає, що і в цьому році населення країни зменшилось більш як на 800 тисяч громадян. Лишається тільки плекати Надію, гартувати Віру і принаймні хоч би говорити про Любов. Ці суто християнські основи відкривали серця українців до причетності, якщо не до партії, то хоч би до якихось гілок релігійного простору. Але найбільша біда в тому, що просто причетним у релігії бути неможливо, треба вірити. Єдине, що може врятувати нас у цьому соціально-економічному безладі — це Духовність, яка була і лишається ознакою нашої нації. Але потрібна Духовна Єдність. Тобто, сама держава Україна, її процвітання і власний добробут — це наша релігія і тому нам потрібен не Президент-менеджер бізнесових кланів, а духовний лідер нації, якому під силу будуть об’єднавчі процеси. Вірою у власні сили ми можемо збудувати власну Державу, і в ній обов’язково має бути комфортно і затишно жити всім, кого об’єднує географічна територія України. Кого обиратимемо ми? Менеджера чи Апостола? Особисто я досі не бачу жодного для втілення тієї чи іншої Величини, але твердо знаю, що на сьогодні нам більше потрібен Апостол.
Іще не сталось, ще не відбулось,
Іще живому б’ють йому чолом.
Месію можуть зрадити ось-ось,
І зробить це найближчий за столом.
Чого дивуватися — така правда. Серед трьох своїх обов’язково має бути зрадник. А може, це нав’язаний кимось стереотип, який прижився в нашій свідомості? Коли так, то треба Вірувати, адже тільки Віра — вірний шлях для Очищення.





На правах реклами