Наш сірник буде найкращим

Нещодавно стало відомо, що Україна таки ввела остаточні анти-
демпінгові заходи щодо імпорту сірників, які виробляють Росія та Білорусь. Розмір ставки ввізного мита для російських сірників встановлений на рівні 8,8 відсотка, проте сірники, які виробляють у російському місті Балабаново, обкладатись митом не будуть. Але справжня війна запроваджена проти білоруських виробників. Розміри мита на них значно вищі, ніж для російських сірників і складають від 31,8 до 95,7 відсотка. І взагалі, відтепер на територію України можна ввозити лише 20 пачок сірників, які не обкладатимуть митом.
Історія боротьби з чужоземними сірниками розпочалася не так давно. У грудні минулого року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі розпочала антидемпінгове розслідування стосовно імпорту в Україну сірників з Росії та Білорусі за скаргою єдиного українського виробника цієї продукції — державного підприємства “Рівненська сірникова фабрика”, що знаходиться на території міста Березного. За даними фабрики, з 1 січня по 31 вересня 2002 року імпорт в Україну сірників проводився у значних обсягах. У зв’язку з цим зафіксовано значне погіршення фінансово-економічного становища згаданого товаровиробника.
Згідно з даними Державної митної служби, імпорт сірників в Україну за вісім місяців нинішнього року склав: із Росії — 2,77 мільйона доларів США, Білорусі — 1,32 мільйона доларів, а також незначний експорт сірників з Литви.
Разом з тим експорт сірників з України практично відсутній: за вісім місяців нинішнього року — 28 тисяч доларів.
Генеральний директор “Рівнелісу” Володимир Грицайчук нещодавно заявив, що рівненські виробники сірників не дуже радіють антидемпінговим заходам. За його словами, незрозумілим є поблажливе ставлення до російських виробників сірників, на відміну від білоруських. І це при тому, що імпорт російських сірників удвічі більший, ніж білоруських. До того ж спритні зарубіжні конкуренти навчилися обходити мито і ввозять продукцію через посередників. Тому, як вважає директор, рівненське підприємство буде боротися з конкурентами шляхом поліпшення якості продукції і виваженої цінової політики.
Із самого початку інтереси єдиного українського товаровиробника лобіював екс-генеральний директор ДЛГО “Рівнеліс”, а нині народний депутат України Микола Шершун. Близько року тому, під час виїзного засідання Комітету Верховної Ради з проблем природокористування та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, члени якого побували і на сірниковій фабриці, Шершун заявив, що добиватиметься скорочення імпорту сірників. Схоже, що він свого слова дотримав, але каже, що теж великої радості від введення антидемпінгових цін не має, принаймні у столиці він не помітив у чиновників великого бажання бачити сірникову фабрику сильним підприємством.
Не секрет, що як тільки рівненські сірники з’явилися на ринку, вони одразу завоювали прихильників своєю високою якістю. Але з часом якість рівненського сірника помітно знизилась. У народного депутата Миколи Шершуна теж є претензії до якості вітчизняних сірників. За його словами, рівненські виробники, наслідуючи досвід білоруських колег у намаганні здешевити свою продукцію, останнім часом спробували використовувати низькоякісну сировину, але це призвело до погіршення якості продукції. Тепер з експериментом покінчено. І рівненські сірники знову виготовляють з високоякісної сировини і за випробуваною технологією.
А начальник відділу збуту Рівненської сірникової фабрики Василь Тихончук на запровадження антидемпінгових заходів покладає великі надії. За його словами, до запровадження антидемпінгу на складі фабрики назбиралося понад 30 мільйонів пачок сірників. І ось зовсім за незначний період продукції на складі лишилося у вісім разів менше, тобто проблем з реалізацією значно поменшало. До того ж, на внутрішньому ринку вирівнялася ціна на вітчизняні сірники та ті, що завезені із-за кордону. Пан Тихончук підтвердив, що деякий час фабрика мала проблеми з якістю своєї продукції, але ті часи лишилися позаду. Сировину, як і раніше, Рівненська сірникова закуповує у Швеції. Деякі запчастини до лінії та деяку сировину доводиться купувати у своїх конкурентів з російського міста Балабаново, оскільки там вони значно дешевші, ніж у Швеції. Саме тому березнівчани попросили не застосовувати до своїх російських колег з Балабаново антидемпінгових заходів.