Ми у Facebook
05.11.2003, 14:27

Коли дитина думає про смерть…

Ольга Нестерук-Володимирець

Сьогодні зустріч із психологом Ольгою Нестерук-Володимирець присвячена адаптації дитини до стресу та впливу соціально-побутових чинників на її психічне й фізичне здоров’я. Ця розмова може стати цінним записником-порадником для батьків (і майбутніх також).
— На Рівненщині приблизно 40 відсотків дітей мають порушення психічного здоров’я, до 12% — легку розумову відсталість. Для нашого регіону це вважається нормальним, тому що недостатність йоду в їжі зумовлює розлади в діяльності щитоподібної залози, що й спричиняє дану патологію. Але якщо брати для порівняння північні райони, там подібних дітей набагато більше. 25% — мають затримку психічного розвитку (до уваги беруться не лише інтелектуальні порушення, а й невідповідність вікової поведінки). Але це поступово потім проходить (у народі кажуть: “переростає”), якщо з такою дитиною регулярно займатися. Майже 8 відсотків дітей стражджають на різного роду фобії та емоційні порушення. І 60 відсотків мають дезадаптаційний синдром, тобто порушення адаптації.
На предмет дезадаптаційного синдрому рівненські психологи проводили дослідження серед підлітків, тому що цей вік є найбільш вразливим. (Дві основні вікові кризи — це 7-річні діти й підлітки, з якими у своїй практиці стикаються психологи). У середньому, адаптація спостерігалася лише в 59 відсотках опитуваних дітей, тобто трохи більше половини. Щодо емоційного обстеження кожної дитини, то, згідно з дослідженням, стовідсоткової адаптації не спостерігалося ні в кого. Звісно, стреси нашого сучасного життя так чи інакше на дітей впливають. І саме на підлітків. У моїй практиці я стикалася з 15-16-річними дітьми, в яких були фобії (страхи). І коли це не лікували, то потім вони поступово переростали у соматичні хвороби, як-то: бронхіальна астма або серцево-судинні порушення.

Які діти найвразливіші
і що спричинює дезадаптацію?
— Основним аспектом, на думку психологів, є психічне й фізичне здоров’я матері під час вагітності. Важливо встановити, чи мали місце якісь порушення в цей період. Наступний дуже важливий крок — як відбувалися самі пологи. Бо такі грубі порушення, як, наприклад, дитячий церебральний параліч, впливають на все подальше життя людини. Якщо дитинка мала гематому під час пологів, то це може стати причиною відчуття перевтоми, виснаження, сповільненої реакції, порушеної уваги і т.д. Ну, і, звісно, умови, в яких ця дитина розвивається, тобто мікроклімат у сім’ї.
У попередніх зустрічах ми вже торкалися теми сучасної соціальної бездоглядності. І, власне, діти, котрі залишаються сам на сам зі своїми почуттями, переживаннями, хвилюваннями, втрачають відчуття адаптації. Дитині не так важливе харчування чи одяг, ніж недостатнє спілкування. А це так важливо для психічного здоров’я. Саме бездоглядні діти мають проблему як інтелектуального, так і культурного розвитку. Бо відсутність реакції, підтримки з боку батьків може породити дезадаптацію. Як у випадку, коли батьки — алкоголіки або наркомани. Адаптаційні можливості виснажуються, коли дитина постійно перебуває у стресовому стані. Виникає так званий дистрес (накладання стресів один на одного), який зовсім виснажує людину. А далі — різноманітні неврози й не виключені соматичні захворювання (астма, порушення серцево-судинної діяльності, вегетативна дистонія, виразки). Якраз психо-соматична медицина займається захворюваннями, що виникають внаслідок тривалих стресів. Таким чином, спочатку через інформацію (неврози) страждає психічне здоров’я, а потім — фізичне (соматичні хвороби).

Щоб не сталося біди…
Ми підійшли до того моменту, коли знову повертаємося, як-то кажуть, до джерела й, отже, відштовхуємося від попередження, тобто профілактики дезадаптаційних синдромів. Наше життя — не оранжерея для вирощування мімози, і ми так чи інакше часто переживаємо якісь стреси, але попри всі негаразди мусимо гартувати і водночас любити себе. Щоб рекомендації й поради психолога не виглядали сухо та примарно, це все можна розглянути на прикладі “втрати об’єкта кохання” у підлітковому віці. Для багатьох підлітків така ситуація є дуже важким подразником і викликає депресію, яка, в свою чергу, наштовхує на думки про самогубство.
1. Реакція повної загальмованості. Підліток не може зрозуміти, як це все сталося і що робити. Але, попри все, це позитивний момент. Чому? Бо якраз найбільш гострий емоційний період проходить в певній паралізованості — на кшталт заспокійливих ліків. Корисними в даній ситуації є дихальні вправи для заспокоєння, аутотренінг. І нічого не поробиш, шок потрібно пережити. Психологи називають це гострою стадією синдрому розбитого серця.
2. Депресія. Тут головне, щоб людина не замикалася сама в собі, а розповіла комусь про свою біду. Батькам у такій ситуації психологи рекомендують реагувати по-дружньому на депресивно-“плаксивий” стан їхньої дитини: не насміхатися, не відштовхувати (“Теж мені — горе велике!”), а вислухати, зрозуміти й порадити. Бо в стані депресії дитина ладна скоїти найстрашніше.
3. Агресія. Підліток в такому стані може вчинити протиправні дії. Для прикладу згадаємо японців, котрі виготовляють чучело свого керівника й усю злість зганяють на ньому. Якщо з чучелом не вийшло, займіться спортом — фізична активність відволікає від агресивних вчинків.
4. Змирення. Отже, все позаду.
А взагалі варто пам’ятати, що завжди на певну ситуацію є порада і вихід. І якщо певний час погано й некомфортно, то, значить, потім буде добре. Все потрібно пережити. І це теж.





На правах реклами