Косив траву, знайшов снаряд

Група піротехнічних робіт ВЧ-0080 кілька днів тому у двох селах Зарічненського району — Серниках та Морочному — знешкодила два артилерійських снаряди часів Великої Вітчизняної війни. Місцеві жителі натрапили на вибухонебезпечні предмети, господарюючи на своїх земельних ділянках.
— Коли я косив на своєму полі, — розповідає мешканець Серників, Василь Полюхович — то побачив снаряд, але сам не зважився взяти його в руки. На щастя, йшов сусід, а він викладає у нашій школі початкову військову підготовку, і визначив, що це за “фрукт”. Пізніше повідомили голові сільської ради, а він звернувся у райвідділ.
Знайдену зброю серницький голова тримав під замком до приїзду піротехніків. Щоправда… Навісний замок дерев’яного хліва-“сейфа” (інакше й не назвеш) при бажанні можна було б легко відкрити, і не виключено, що якісь хлопчачі забави з розпалюванням вогнища обернулися б для когось трагедією. Бо подібні випадки непоодинокі: згадати хоча б випадок у Сарнах, коли підлітки кинули у вогонь знайдену гранату й отримали поранення.
Як констатує начальник групи піротехнічних робіт капітан Ярослав Киричок, артснаряди, які виявили у Морочному й Серниках, мають однаковий калібр — 76 міліметрів і в разі неправильного поводження небезпечні для життя. Тому для знешкодження подібної зброї піротехніки зазвичай вибирають місце, віддалене від населеного пункту (поле, пасовище, пустир), бажано з яром або іншим заглибленням.
Цього разу знешкоджували обидва снаряди за селом, на пасовищі. І для спостереження за вибухом довелося відійти далеченько, адже при калібрі 76 мм уламки розлітаються на відстань до шестисот метрів. Хоча й на такій відстані звук і силу вибуху відчуваєш усім нутром.
Чому саме Зарічненський та Дубровицький райони “щедрі” на повоєнні знахідки? У роки Великої Вітчизняної тут проходив ряд військових операцій. У селах Золотому, Людинь та Великі Озера в 1944 році німці прорвали оборону, наші війська їх блокували. Місцевість тут болотисто-лісиста, і, відступаючи, лишали снаряди просто неба. Тому й донині, збираючи ягоди, поліщуки частенько знаходять небезпечні дари.
До нових знахідок, у свою чергу, призвели рекультивація, осушення земельних угідь. За словами заступника військового комісара об’єднаного Дубровицько-Зарічненського військкомату майора Богдана Микульського, два роки тому в селі Золотому (Дубровицький район) на полі знайшли одразу понад 15 мінометних мін. Можливо, снаряди поспіхом закопали при відступі, а може, зброя лишилася вже нікому непотрібною, бо всі загинули. Але це вже історія, і лише в землі ховається вся правда-істина...
Отож, доки не вичерпалися запаси зброї, яку ховає у собі всеплодючая Земля-мати, доти піротехніки матимуть роботу і щоразу ризикуватимуть своїм життям. Але за всією цією благородною справою криється стільки бюрократичної тяганини! Звітність виконаних робіт із знешкодження вибухонебезпечних предметів передбачає оформлення цілої гори паперів: заявок, актів, договорів, накладних листів, путівок. Самі піротехніки коментують, що частенько вся ця бюрократія настільки формальна й непотрібна, але порядок є порядок — навіть якщо після знешкодження доводиться просиджувати годинами у сільраді, оформляючи всі ці папери у кількох примірниках.
І ще. Відома проблема — пальне. За логікою речей, у кожній обласній або районній держадміністраціях передбачено наявність певних коштів на випадок надзвичайних ситуацій. І принаймні пальним на зворотний шлях влада могла би забезпечити “еменесників”, враховуючи і без того нелегку ситуацію нашого війська. А в кінцевому результаті виходить, що самі військові мають викручуватися в цій ситуації, бо… кому ж зараз легко?
Але це проза життя, тому добре й так, що все добре закінчується. Й тому рятівники у будь-якому випадку завжди там, де небезпека. Бо не літрами пального чи відзвітованою документацією вимірюється ціна людського життя...