Речі, яких нам не вистачає

П’ЯТЬ ЧОЛОВІЧИХ:
Капелюх “борсаліно”
У 1857 Джузеппе Борсаліно відкриває в Александрії капелюшний салон. Через піввіку м’які капелюхи завоювали весь світ. Першим зі знаменитих шанувальників цього виду капелюха став мафіозі Аль Капоне. Стильна чорно-біла кінокартинка — дощ, темна вулиця, автомобіль із запаленими фарами, тіні й романтичний герой у плащі та капелюсі — стала символом епохи. Без капелюха “борсаліно” неможливо уявити собі класичний голлівудський кінематограф. Хамфрі Богарт у “Касабланці” і “Мальтійському соколі”, Ален Делон у “Борсаліно”, Чарльз Бронсон у “Чудовій сімці”, Гаррісон Форд в “Індіані Джонсі”, герої Хічкока, Серджіо Леоне — всі носять капелюхи. Без капелюха чоловік бував тільки в ліжку чи при смерті. Носіння капелюха мало на увазі особливу культуру поклонів, уміння знімати його, піднімати, ввічливо вітатись, торкаючись крисів. Капелюхи вийшли з моди наприкінці 50-х. Джеймс Бонд зафіксував кінець стилю, жодного разу не з’явившись у капелюсі.
Час від часу короткочасні ностальгічні капелюшні сплески трапляються, але поки серйозного майбутнього за ними не видно. Утім, відомий жіночий капелюшник Філіпп Трейсі представив у вересні на лондонському тижні моди свою першу колекцію чоловічих капелюхів. Кажуть, що прийняли її дуже тепло.

Галоші
Цей надзвичайно корисний винахід чомусь практично пішов у небуття. Ми, звичайно, говоримо не про всюдиходи на малиновому сукні фабрики “Червоний трикутник”, а про зроблене з тонкої і міцної гуми, що щільно облягає і повторює форму черевика, захисне взуття. Англійські денді завжди віддавали належне галошам. В умовах міської сльоти це найнадійніший засіб зберегти взуття чистим і виблискуючим. Як не дивно, елегантні чоловічі галоші виробляють і зараз.
Американська компанія Tingley, наприклад, випускає три моделі чоловічих галош: Mocassin — для взуття без шнурків, Trim — глибока, для черевиків зі шнурками і Commuter — для захисту тільки нижньої частини черевика, що цілком достатньо, якщо вам потрібно пройти шлях від паркування до офісу. З жіночими галошами складніше, для взуття з каблуком їх підібрати важко.

Небезпечна бритва
Цей предмет після багатовікової популярності практично вийшов з масового вживання завдяки винаходу безпечної й електричної бритв. І зовсім даремно. Чоловіки, що звикли до гарного “Золлінгена”, ніколи не проміняють його на одноразовий “Вілкінсон” чи “Жилетт” із трьома плаваючими лезами. Фахівці стверджують: кращу якість гоління дає небезпечна бритва, потім безпечна і лише третє місце займає електрична. А при вмілому голінні небезпечне лезо стає безпечним. Адже при використанні безпечної бритви доводиться проводити лезом по одній і тій же ділянці шкіри кілька разів. Отож, знімається і кілька шарів шкіри, що призводить до її подразнення. Небезпечною бритвою при відповідній підготовці для гарного результату досить провести по шкірі один раз. Звичайно, гоління небезпечною бритвою — ціла наука. Бритва вимагає аксесуарів, помазків, шкіряного ременя для виправлення-гостріння, гарячих рушників. Але експерти стверджують, що задоволення того варте. Спілкування з небезпечною бритвою зміцнює дух і дисциплінує. А вже про те, як стильно і сексуально виглядає чоловік, котрий голиться справжньою бритвою, можна навіть не говорити.

Ціпок
Ця обов’язкова приналежність справжнього пана, схоже, теж залишилася в минулому столітті. Років десять тому серед московських денді був короткий сплеск моди на них, але перевірки часом вони не витримали. Але ж ціпок — це не тільки елегантний аксесуар, а ще й непоганий засіб самооборони, що було продемонстровано у фільмі “Бакенбарди”. Та й сам Олександр Пушкін був не далекий від гімнастики і вправляв руки носінням дуже важкої палиці.

Запонки
Цей предмет усе-таки пережив епоху науково-технічної революції і стилю “мінімалізм”, однак зустрічається в сучасному побуті досить рідко. Запонки, звичайно, не годяться для стилю casual і малопридатні для офісної рутини. До них потрібна добряче накрохмалена сорочка і дуже гарний костюм. Вони личать як молодим денді, так і джентльменам зі шляхетною поставою і сивиною на скронях. Для запонок потрібні дорогі сорочки, що мають спеціальні вирізи-петлі в манжетах. У гарному магазині до комплекту запонок часто запропонують і набір придатних до них ґудзиків.

П’ЯТЬ ЖІНОЧИХ:
Муфта
Незаслужено забута модельєрами і надзвичайно корисна в наших широтах річ була дуже популярна ще сто років тому. До парадного одягу для урочистих візитів могло не бути сумочки, але муфта завжди була доречна. Ховати руки в тонких лайкових рукавичках у теплу хутряну грудочку — чи є щось затишніше й елегантніше? А в муфті-сумочці так зручно носити різні потрібні та приємні дріб’язки!

Панчохи на підв’язках і зі швом
Аксесуар, що залишився, мабуть, лише в кабаре і кінофільмах. У міському житті його замінили капронові панчохи на нейлоновій гумці. Так, це зручно і практично, але порівнювати їх із шовковими панчохами — усе одно що пластмасовий стаканчик з фужером для шампанського. Панчохи зі швом підкреслювали гарні форми ніг, а підв’язка, край якої оголювався при випадковому пориві вітру, справляла еротичне враження у спостерігача, а мережива до таких витончених шовкових панчішок клали його в нокаут. Але, навіть і не показуючи підв’язок, пані почувала себе зовсім по-іншому. Знімаючи “Віднесених вітром”, Віктор Флемінг розпорядився, щоб у Вів’єн Лі, котра грала Скарлетт, була найдорожча білизна. “Навіщо? — здивувалася вона. — Адже її не буде видно”. “Зате ви будете її відчувати!” — рішуче відповів режисер.

Нижні спідниці
Продовження теми панчохи зі швом. Колись нижні спідниці означали для жінок дуже багато. Сонники стверджували, що бачити уві сні роздерті й забруднені нижні спідниці — заплямувати свою репутацію. Репутація пані має бути білою, накрохмаленою, незаплямованою. Але минуле століття все змінило. Коко Шанель не відрізнялася бездоганною репутацією і вважала нижні спідниці ганебним пережитком минулого. Купу нижньої білизни замінила шовкова підкладка прямої спідниці. Стратегію мінімалізму продовжила в 60-х і англійка Мері Куант, яка придумала міні. Нижній спідниці виявилося зовсім ніде ховатися, і вона здалася. Зараз про неї згадують лише на банкеті і на весіллі. А оскільки і те й інше відбувається не так часто, як хотілося б, от ми майже і позбавилися такого прекрасного, шурхітливого і дражливого предмета туалету.

Боа
Цей довгий вузький шарф із хутра, пір’я носили з початку позаминулого століття до середини минулого. Назва його походить від боа-констріктора — африканської змії-душителя. У боа можна було гарно закутатись, граціозно надягати і знімати, витонченим рухом скидати на руки кавалеру. Боа носили дами, і не рекомендували цього робити дівчатам. Нині воно залишилося в основному в сценічному одязі. Але ж боа й у сучасному житті може бути витонченим, зручним (а також і теплим!) аксесуаром. Принаймні у поєднанні з вечірнім туалетом його цілком можна собі дозволити і сьогодні.

Медальйон
Зовсім забутий дамський дріб’язок. У медальйонах носили фотографії, любовні записки, пасмо волосся й іншу сентиментальну нісенітницю. Медальйон додавав таємничості і надавав жінці романтичного вигляду. І тепер у медальйоні цілком можна було б носити записки, портрети коханих і навіть згорнуту в грудочку стодоларову купюру на чорний день. Шкода, що його місце вже зайняв виконуючий майже ті ж функції маленький мобільний телефон.