Реальний “Рівнесільмаш”

Через те, що продукція не розкуповується у такій кількості, як хотілося б, її виробляють по мінімуму. У цехах не почути моторошної тиші, яка мала б бути на віртуальному заводі. Звісно, тут уже не працює 4600 людей, але ставити хрест на цьому підприємстві ще дуже рано. Незважаючи ні на що, тут продовжують виробляти причепи до вантажних і легкових автомобілів і тракторів, автокормовози, плуги, січкарні, котли на твердому паливі. Словом, усе те, що так необхідне для нашого села. І воно з радістю брало б цю продукцію, але залишилося без коштів. Якщо вони з’являться, то продукцію цього підприємства будуть просто розмітати. Адже не секрет, що сільськогосподарські виробники користуються латаною-перелатаною технікою. Ну протягнуть ще рік-два, а потім усе одно будуть змушені брати кредит і купувати ті ж причепи, плуги, автокормовози. При існуючих потужностях, а вони, до речі, повністю збережені, підприємство в найкоротші терміни може різко збільшити випуск продукції. Отже, справа лише за платоспроможним замовником.
Продукцію “Рівнесільмашу” і сьогодні замовляють представники Росії, Казахстану, країн Прибалтики. Шкода, що не такими партіями, як хотілося б. У Росії, наприклад, припинили випуск кругів для розвороту, які використовують при складанні причепів. На заводі сподіваються, що невдовзі замовлення на цю продукцію будуть зосереджені саме на “Рівнесільмаші”.
Що ж стосується випуску зернозбиральних комбайнів, про які хтось зацікавлений поширювати всілякі плітки, то дві приватні німецькі фірми інтересу до цієї справи не втратили і хочуть мати справу не з державою, (а саме в її руках перебуває контрольний пакет акцій), а з конкретним приватним власником. Нині на урядовому рівні вирішується питання про продаж або ж передачу контрольного пакета акцій в одні приватні руки. Якщо це відбудеться, то “Рівнесільмаш” випускатиме не лише комбайни, а й багато іншої потрібної техніки. Головне, щоб її мали за що купувати.