Ноги в теплі

Тест на добротність
Важливіше всього для зимового взуття —гарний, “дихаючий” матеріал. Синтетика не дихає, у ній некомфортно, тому всі ми, звичайно, віддаємо перевагу натуральній шкірі і хутру, якщо гаманець дозволяє це робити. Правда, зараз штучну шкіру роблять так, що від натуральної відрізнити непросто. Але є три простих прийоми, якими варто скористатися при покупці.
Понюхайте взуття — запах шкіри при всіх хитрощах її обробки важко переплутати з чим-небудь. Щільно притуліть до взуття долоню і потримаєте — натуральна шкіра швидко теплішає, штучна холодить.
Надавіть пальцем на шкарпеткову частину чобота чи черевика. Натуральний матеріал дасть сітку маленьких зморщечок, що відразу розправляться.
Штучний, синтетичний і дуже поганий натуральний — залишаться твердими. Гірше, якщо він провалиться під пальцем, і ямка надовго буде нагадувати про якість покупки.
Правда, більш товста шкіра з щільною підкладкою зморщечок не дає, але складки, по ідеї, повинні позначитися і зникнути. Додатково зігніть взуття. Складки, що утворилися на згині, не повинні залишити після цієї процедури абсолютно ніякого сліду. Адже ноги при ходьбі будуть повторювати це згинання тисячі разів у день. Перевірка на згині важлива і для підошви, яка повинна бути міцною, але гнучкою, інакше одні м’язи ніг будуть працювати з перевантаженням, інші — “відстороняться” від роботи. Непохитна підошва — друг плоскостопості. Заодно пройдіться пальцем уздовж шва для нашої погоди краще, якщо підошва і приклеєна, і пришита.
Шви повинні бути рівні, без розривів і шматків засохлого клею.
Спробуйте попрацювати “блискавкою”, зверніть увагу, чи не попадають в неї хутро чи підкладка. Розгляньте, як вона вшита. Підкладку теж вивчіть, вона може бути зроблена зі штучного чи натурального хутра, або зі шкіри текстильних матеріалів. Якщо зовні шкіра, а всередині синтетика, таке сполучення далеко не кращий варіант. Шкіра усередині і зовні зі спеціальною “дихаючою” прокладкою між ними — зовсім інша справа. Зрозуміло, ви ніколи не змерзнете з хутром вівці усередині чобота чи черевика.
І наостанок запам’ятайте: гарантійний термін зимового взуття починається не з дня купівлі, а з початку сезону, тобто з першого листопада.

Не підмажеш — промокнеш
При нашому кліматі зимове взуття повинне бути не тільки теплим, а й непромокаючим. З метою зробити його таким пропонується безліч закордонних засобів — найчастіше вони коштують не менше того ж самого взуття. Тому не буде зайвим згадати стародавні методи, які виручали наших дідів і прадідів у будь-яку погоду. Найпростіший засіб зробити шкіру непромокаючою — просочити її жиром: підійде як рослинний, так і тваринний. Застосовувати різні мінеральні олії не рекомендується — вони сушать шкіру.
Додавання до жиру розтопленого воску зробить змащення більш довговічним, але через віск не проникає не лише вода, але й повітря. Ця обставина позбавляє шкіряне взуття головної переваги перед синтетичними матеріалами і часто веде до простудних захворювань, адже нога у такому взутті швидко вогкішає (це потрібно враховувати і при користуванні фабричними кремами).
Найпростіший засіб, яким дотепер користуються мисливці для змащення чобіт, — це касторова олія. Добре б перед уживанням перевірити її лакмусовим папірцем — реакція повинна бути лужною, а в олії, яка довго зберігалася, вона, як правило, кисла, що вкрай шкідливо для шкіри.

Дивися в устілку
Зимове взуття повинне мати теплу фабричну устілку-вкладку. Обов’язково вийміть її і подивіться, що під нею, чи немає грубих складок, чи не виступають цвяхи. Для цього обмацайте внутрішню поверхню. Наявність супінатора може тільки порадувати, а нічим не покритий низ із твердого полімеру — насторожити.
Для усмоктування зайвої вологи при ходьбі існують одноразові устілки типу жіночих прокладок, але самі жіночі прокладки для цих цілей застосовувати не раджу. Для підвищення теплоізолюючих властивостей взуття випускають теплоізолюючі устілки із сучасних матеріалів. Не буде соромно вирізати їх зі зношених валянків, хоча це, звичайно, справа смаку.

Супертеплі шкарпетки
Правильні шкарпетки — чудовий засіб додаткового утеплення. Отут не зашкодить звернутися до досвіду зимових рибалок. Вони не соромляться натягнути на ноги кілька шкарпеток і правильно роблять. Однак процес утеплення ніг має свій чіткий порядок: спершу вдягаються вовняні шкарпетки (бажано домашнього в’язання), потім — бавовняні і, нарешті, капронові. Вовняні зберігають тепло, а колючі ворсинки вовни відіграють роль мікромасажера і стимулюють кровообіг, бавовняні збирають вологу, що випаровується від ноги, і створюють додатковий повітряний прошарок, капронові шкарпетки охороняють всі шкарпетки від стирання і не дають їм збиватися при ходінні.
Закордонні фірми випускають шкарпетки для альпіністів і мандрівників — вони поєднують у собі всі достоїнства вищезгаданих шкарпеток, причому мають складну конструкцію — у місцях , що піддаються навантаженням при ходьбі, в’язання товстіше для амортизації ступні і підйому.
Ціна їх дорогувата (близько 20$), але носяться вони не менше п’яти років, та й прати їх можна в звичайній машині-автоматі.
Шкарпетки з гортексом рекламують як секретну зброю “зелених беретів”, але такі шкарпетки гарні не лише коли взуття промокає, але й коли існує ризик зачерпнути воду через верх взуття, в обох випадках нога залишиться сухою. Річ гарна, але знов-таки дорога.
“Рибальські” варіанти зимового взуття
Класичний варіант — валянки-чесанки: тепло, добре, м’яко.
Валянки — навіть не грубка, а мікроелектростанція. У ній є природна енергетика: жир і піт тварин, пилок, насіння рослин. Справжній валянок скидає статичну електрику і навіть підвищує потенцію. Зрозуміло, мова йде про справжні самоковзанки, а не про валянок вульгаріс, хімізований продукт валяльно-взуттєвої промисловості.
Але і вони мають недоліки: неможливо керувати машиною, незручні при далеких піших переходах і дуже швидко намокають, якщо останній недолік легко усувається галошами чи хімзахисними панчохами, то якщо ви за кермом — доведеться їхати в зручному для водіння взутті, а валянки везти в салоні.
Коротенько згадаю про унти — річ гарна, але при всіх недоліках, властивим валянкам — вони дуже важкі і погано скидаються з ноги, що створює серйозні проблеми при раптовому купанні.
Для рибного лову найкращий варіант, з можливих — так звані, канадські чоботи — гумова галоша з пришитим верхом із синтетичних тканин, шкіри, брезенту і вкладишем — утеплювачем із вовни, чи хутра синтетики. Мають масу варіантів і різновидів, призначені не тільки для рибалок, але й для полярників, водіїв снігоходів, лижників, мисливців. В основі своїй це взуття є традиційним взуттям народів Півночі, просто відтвореним в промислових умовах із застосуванням сучасних технологій, розрізняється не тільки за матеріалами, але і за умовами використання, існують варіанти для носіння при температурі до — 45 градусів.