Святий Миколай, всім дарунки роздавай!

Про життя св. Миколая відомо багато переказів. Він був надзвичайною людиною, його життя було повне чудес.
Народився св. Миколай біля 270 року нашої ери в побожній християнській родині малоазійського міста Патарі, що тепер називається Анатолія, в провінції Линії. Він був єдиним сином у батьків, які виховували його в побожності та християнських чеснотах. Батьки передчасно померли, а хлопцем почав опікуватися дядько, який також носив ім’я Микола і був єпископом міста Патарі.
Про молоді роки святого Миколая відомо мало, хіба лише те, що він відзначався побожним життям і любив Божий храм. Його дядько, бачачи добрі прикмети в своєму племіннику, після належної підготовки, рукоположив його в сан священика. Вже священиком святий Миколай в пості та молитві ревно працював для Святої церкви. Найголовніше, він допомагав людям у різних їх потребах і дуже часто так, щоб вони про це не знали...
В час переслідування християн імператором Діоклетіяном, св. Миколай був ув’язнений. Переслідування християн ще не припинялося, коли повернувся до своєї єпархії. Але весь час не мав спокою і зазнав ще багато страждань за Христову віру. Помер святий угодник у 343 році.
Наш народ глибоко шанує свято Миколи. З нетерпінням чекає на нього малеча, адже існує повір’я, що слухняним дітям святий Миколай приносить гостинці і кладе під подушку, чи в чобіток. Неслухняним же дітям може принести різочку або й взагалі нічого. Тому всі малята напередодні старалися бути слухняними, щоб бува нічим не розгнівати святого Миколу.
Також шанували це свято мореплавці на Чорному морі. Цей звичай походить ще з козацьких часів. Козаки перед відправкою в море “збиралися” в церкву. Відслуживши молебень Богородиці, угодникові Миколаєві, якого козаки уважали за опікуна мореплавців, вони вірили, що святий Микола з ними під час плавби. Його ікона була на кожній козацькій чайці.