Імені не вибираємо

У словнику-довіднику “Власні імена людей” зазначено, що ім’я Василь походить від грецького basileus, що в перекладі означає цар, царьок. До речі, у цьому ж словнику знайшов аж близько 20 варіантів цього імені, що є своєрідним рекордом у порівнянні з іншими. А в скількох українських піснях звучить це ім’я, навряд чи можна порахувати. Історія його виникнення сягає навіть не століть, а цілих тисячоліть.
Як і багатьом з нас, у дитинстві ім’я мені не подобалося з кількох причин. По-перше, сусіди називали Ваською домашнього кота, а ще вулицями бігав бездомний пес, якого кликали так само. Було в селі кілька дядьків Василів зі стійкою репутацією п’яничок. А вже коли був студентом, то “Вася”, з таким собі іронічним підтекстом, як приказка у всіх однокурсників. І важко було відрізнити, де справжній Василь, а де самозванець. З іншого ж боку вже під час навчання в інституті багато довідався про Василя Сухомлинського, Василя Стуса, Василя Симоненка. Це ім’я стало мені навіть подобатися.
Якби батьки ревно дотримувалися християнських обрядів, то мусили б назвати мене Петром чи Павлом, бо саме це свято межує з днем народження. Але мене назвали Василем і тому , коли знайомі дізнаються, що народився літом, то дивуються — чому я Василь. Справді, можна лише позаздрити тим, хто народився 14 січня і наречений Василем. Однак 14 січня вважаю своїм святом і синочок ось уже кілька днів підряд допитується, коли в тата день ангела, а коли чує добре відому колядку “Добрий вечір тобі...” то кожного разу наголошує, що це колядка про тата. Збереться коло близьких людей, неодмінно звучатимуть різноманітні побажання в день старого Нового року. Відтак і мені хочеться усіх Василів, Василівних чи Васильовичів привітати зі святом. Хай щастить і вам і нам у новому році.