Під час бою жінки жорсткіші

Але до тренувальної зали йти варто тільки з бажанням осягати мистецтво бою, зауважує володар чорного пасу (третього Дану) голова Рівненського обласного осередку Федерації Окінавського Годзю-рю, карате-до і Рюкю-кобудо Джундакан України Анатолій Гірак.

Три катани (мечі) карате

Окінавське Годзю-рю карате побудувалося на стилях, які вивчав великий вчитель Тедзюн Міягі. Сам по собі термін годзю-рю складається із трьох слів: го — твердий, дзю — м’який, рю — течія (школа). Тобто течія твердого та м’якого. В її основу лягли стиль тигра, та стиль білого (співаючого) журавля. Перший стиль розвиває потужні техніки, хорошу динаміку, силу тіла, другий — вміння концентруватись, м’якість, пластичність. Окрім цього, Тедзюн Міягі у 30-х роках минулого століття познайомився із Дзігаро Каном — засновником кодокан-дзюдо і ввів у годзю-рю систему кодокан-дзюдо. А також практикував рюкю-кобудо, що передбачає використання зброї. Сьогоднішні каратеки (так називають себе учні карате) освоюють ці три напрямки з метою повного пізнання бойового мистецтва.

Етикет формує бійця

Усі військові мистецтва певною мірою нагадують армію. Ті, хто приходить у дозьо — зал для тренувань, — повинні мати бажання постійно вдосконалюватись, бути вихованими та коректними по відношенню до інших, дотримуватись лицарських принципів у своїй поведінці. Учні там опановують формально-технічні комплекси курсу (ката), що складається з послідовного поєднання певних рухів та зовні нагадує танець. А також систему боїв шобу-куміте (використання в основному ударної техніки), ірикумі-дзю (ударно-кидкової техніки м’якого бою) та ірикумі-до (ударно-кидкової жорсткої техніки). Велике значення у карате надається етикету, адже він стає запорукою безпеки. Жодне заняття і бій не починається і не закінчується без особливого привітання. Воно ніби визначає кінець одного етапу в житті й початок іншого. Від дотримання етикету також залежить і безпека бійця. Етикет вказує, як і коли в тій чи іншій позі стояти, чому і як обертатися, чому контролювати територію, що не робити без дозволу. Тому у карате є жорсткість, але нема жорстокості, є дисципліна, але нема пригноблення.

Традиційна зброя — селянське знаряддя

Курс карате не можна вивчати без освоєння бою зі зброєю. Тому без рюкю-кобудо курс вважатиметься неповним.
Рюкю — назва архіпелагу, де започаткувався та поширився цей стиль, а кобудо перекладається з японської, як стародавня зброя карате. Традиційно як зброю на Сході використовували сільськогосподарські знаряддя: кон — палиця, тонфа — ручка від жорна, нунчаки — ціпки для молотьби рису, саї — тризубці, кама — коса. Рюкю-кобудо вчить мистецтва бою з короткою та довгою зброєю, завдяки чому учні годзю-рю можуть легко визначати рівень кваліфікації суперника та оборонитись від нападу озброєної людини. З одного боку, вивчення цього курсу — данина традиції, з іншого — виховання самодисципліни та концентрації. Зброя загострює вміння тримати дистанцію та відчуття контролю над діями.

Організм не зношується

Під впливом різноманітних фізичних вправ впродовж десятків років наші предки сформували тіло, яке маємо зараз. Бойові мистецтва за допомогою освоєння різноманітних технік допомагають людині себе підтримувати у фізичній гармонії. Крім того, карате розвиває інтелект, фізичну силу та підсилює інтуїцію. Велике значення надається під час освоєння єдиноборства вмінню правильно дихати. Адже воно створює основу внутрішнього каратека. Застосовування у потрібний момент сончін — силового дихання та теншо — м’якого дозволяє бійцю легко переносити фізичні навантаження. Тому під час занять карате (на відміну від багатьох інших видів спорту) організм не зношується та зберігається здоров’я.

Учня вибирає учитель

Займатися карате можуть усі бажаючі, якщо у них нема протипоказань до занять спортом. Жодних вікових чи статевих обмежень немає. Жінок з кожним роком серед учнів більшає. Причому пліч-о-пліч навчаються дочка і мати, сестри, подруги. Їх сьогодні у школах єдиноборств 7-10 відсотків. Жінки жорсткіші під час бою, тому гарно показують себе у змаганнях і проявляють чудові бійцівські якості, часто виграють. Під час відбору учнів відсутні критерії щодо фізичних здібностей. Адже карате — перш за все мистецтво, яке може вивчати кожен, хто по-справжньому бажає це робити, а його спортивна сторона займає тільки 15-20 відсотків у підготовці.
Система Окінавського Годзю-рю зберегла підготовку, що практикувалась багато століть тому. Вона вимагає постійного удосконалення та практикування. Деякі окінавські майстри не брали учнів з поганим характером: вважалося, що їхнє перевиховання — марна трата часу. Сьогоднішні вчителі погоджуються із попередниками. І застерігають: зал бойових мистецтв — не сауна і не кав’ярня. Карате — філософія та мистецтво, що несуть у світ мир і спокій. Тому легковажно ставитись до тренувань не можна. Дозьо — храм бойових мистецтв, своєрідне академмістечко, в якому всі працюють над ідеєю вдосконалення.

Ми запитали

Що вам дають заняття карате?

Сергій Кузьмич, лікар-хірург міської лікарні:
— Бойовими мистецтвами захоплювався ще в пору студентства. Карате почав вивчати, коли привів у спортивну залу свого шестирічного сина. Тепер ми разом, але у різних вікових групах, вивчаємо годзю-рю вже три роки. Крім того, що тренування мені приносять величезне задоволення, вони ще й надзвичайно корисні: адже позитивно впливають на серцево-судинну систему, на органи дихання, розвивають гнучкість та зміцнюють організм в цілому. А також формують характер, роблять людину впевненішою у собі, допомагають уникнути ілюзій. Особисто мені заняття допомагають не розгубитись у екстремальних ситуаціях.

Володимир Миколайчук, журналіст “Рівненської газети”:
— Тренувати потрібно не тільки розум, а й тіло. Це добре розуміли античні мислителі, які свого часу брали участь у кулачних боях. А у наш час, коли великий обсяг робіт виконують машини, для гармонійного розвитку людини фізичні навантаження конче необхідні. Стиль Окінавського Годзю-рю дозволяє гармонійно розвивати тіло. Сам цей стиль об’єднує цілий комплекс рухових вправ для різних частин тіла.